Раб

Здорожений хлоп-мандрівник, завітай на хвилинку!

Тебе нагодую, і баню протоплено файно!

Поглянь, вже варенички з печі виймає хазяйка.

Послав Бог багато смачного на стіл у цю днину.

Заходь, мій хороший, не бійся, сьогодні гостинна.

Попий, сонце, квасу та втому зітре мов рукою!

Ще трохи! От файно! Ну що відчуваєш, юначе?

Темніє в очах? Закрутилося все, та одначе

Віднині й назавжди залишишся тут і зі мною.

Усі твої " Хочу - не хочу" тепер заспокою.

Впізнав мене? Певно впізнав! Та нема більше волі!

Ну що, мій коханий? Я лезом розріжу одежу —

Тепер ти весь мій, я руйную і стіни і межі,

Ще й теплий паркан, вздовж якого натупав доволі

Та навіть на смак покуштую краплиночку крові!

Не буде вже інших: сирен чи ляльок — не важливо.

А буде мадонна у шкіру одягнена чорну.

Канчуки і різки, та дам нагаїв аж до чорта!

Тобі буде боляче, дуже, у рани ллю пиво.

Робота - до ночі, а вніч тебе братиму, милий!

Так жорстко і різко, що замість цілунків — укуси.

Так пристрасно, ніби я спрагла, пройшла всі пустелі.

На постілі зі жаліви та акацій, як стелиш,

На стелі одна тінь, сукуби її мать не мусять.

Сережку - кільце почеплю тобі в лівому вусі.

Напийся мого божевілля і болю по вінця!

Тебе заливатиму довго подібним нектаром!

Тобі за всі зради та крапки повинність і кара.

Зніматиму шар голіруч пудлінгової* криці

І буде не важко, а дзвінко. Замок. Все здійсниться.

*Пудлінгування * процес перетоплювання чавуну в сталь