Раптова кобиляча голова

Якось темненької ночі

Йшов із кнайпи неборака,

П'яний в зюзю, залив очі,

Був ще той невдаха

Там спіткнувся,

Там упав,

Чортихнувся,

Але встав

Раптом перед ним нізвідки,

Наче ворог із засідки,

Появляється, овва!

Кобиляча голова!

— Гей, козаче, маю справу

Та, біда, не маю ніг.

Чи віднести, будь ласкавий,

Ти мене б туди не зміг?

Неборак не розгубився,

Хоч й до біса був напився.

— Тю, віднести, то таке,

Що я матиму за те?

Торгувалися неслабо

Голова та неборака.

У всіх кишенях до одної

Дзвін монети золотої

Підтюпцем, а десь і раком

Йшов із кнайпи неборака

І на плечах у нього

Тільки й чути "іго-го"

Злий, веселий, п'яний в сраку

Йшов із кнайпи неборака

А в кишенях у нього

Кобиляче лиш лайно.