Прощання

Прощання перекриває зустрічі...

Знаходять провалля широкі фінали,

Маються думи від болю ідей.

Роз'єднують сум невидя́щі вокзали,

Що знають гвоздики і туш орхідей.

Тільки пароми впускають відлуння...

Падають окликом сизі жалі́.

Тоне у сухості дивне чаруння

З то́го, що відстані надто малі.

Рвуться нитки́ всезалежного сяйва...

Колії чують бажання-розмай,

Та потяги знають омани вагання,

Потяги чують просочення ран...

Сонні вокзали веліють забути

Про́води тих, хто не ве́рне назад.

Аби ж тільки все зупинити і БУТИ,

Щоб в голосі - сонце, в душі - водоспад...

Неспинні години тікають у хмари,

Аби вже ніхто і ніяк не дістав...

Стоять у задумі печальні вокзали,

Аби тільки люд знов когось відпускав...

09.11.2023