Провідник

Я дочекаюсь, поки всі посну́ть

Мої тривоги та буденні справи.

Коли слова на аркуш проростуть,

З мішечка тканого дістану трави.

Мою кімнату вщерть заповнить ліс,

Сама я раптом стану лісовою.

Не знаю, що за чари він приніс.

Ким буду нині - вовком чи совою?

В загостренні чуттів щось ловить слух,

Чи я когось, чи хтось мене наздоганяє?

Хто ти - людина чи прадавній дух?

Ти посміхаєшся: "Лиш вітер знає".

Хто ти, мій сутінковий провідник?

Лиш постать темна. Все, що бачу - очі.

Бездонно й зéлено, а сам вже й зник,

Відкривши те, що буде, тільки ночі.