Земля туманної кулі

пливе земля туманної кулі

Во чреві космосу великого

і людський кошмар все знає,

все зріє по його покриву

земля туманної кулі дихає

во чреві магічною темрявою,

а вітер дмухає жахливим голосом,

розливаючи свій рожевий обман на землю

Космічний простір оживає

І Чутно дзвін струн, живе там,

А сонце матово сяє,

то сонце красу співає.

Розкрилася куля, як квітка,

вже вкрита туманом Земля,

І просто розплився туман над землею,

Як щільна, сива ковдра,

Магічні звуки полилися.

виявляється струни почуттів живі,

то світанок таємниче струмує наскрізь

в тумані божественним сяйвом найтонших струн,

забреніли сонячні струни…

сім струн сталевих - голоси епох,

сім співочих нот тишу дроблять,

між собою сперечаються

та струни втручаються туди.

То пісня рветься вгору, а душа співає

І тихою луною вторячи перебором струн,

своєю чарівною грою зводять темряву і світанок

Вони Прагнуть побачити гру міражів,

Проникають і не руйнують струни душі,

а просто зникає грайливий міраж,

світанок з’являється на світ.