НА ПОВНИЙ МІСЯЦЬ

Сьогодні день прожитий не даремно.

Сьогодні ніч пообіцяла диво.

І дивиться на мене так щасливо

Із дзеркала навпроти - я.

Я ніби розгадала таємницю світу.

Я ніби відшукала впалу зірку.

У хащах очерету дивну квітку знайшла.

За сутінками ласка нічної прохолоди прийшла.

Дивна казка сріблясто дзвоном огорта.

І місяць світить в повну силу.

І неймовірно так вродлива Ніч.

Не спи! Вся річ у тім, щоб не проспати,

коли настане час кохати.

Хто спить вночі, не знає той напевне,

Як плаче Місяць за своєю нареченою.

Розлучений назавжди із Землею,

сльозами-зірками все небо оросив.

Щоб знала, як сумує він за нею.

Як хоче і кохає він її.

Кохалися зорі до рання.

Кохалися ніби востаннє.

А Місяць за хмару сховавсь.

Бо, бідний, він дуже боявсь,

Аби не сполошить коханців,

що втомно поснуть лиш уранці.

Спустилася Зірка у морі скупатись.

Сріблястою русалкою сталася вмить.

Хлопець зчарований рідную матір ладен продати-

так в серці щемить. (2001)