Українські титани

Тримав Атлант на плечах всесвіт,

Божественних для цього, прикладаючи зусиль.

Коли народ співав і веселився,

Він мовчки стримував душевний біль.

Зростала вага світу з кожним роком,

Нові міста, заводи, хмарочоси.

В житті людей все легко протікало,

А він тримав на плечах всесвіт й досі…

Коли, здавалось, сили покидають

І ще секунда і все зникне у пітьмі,

Завжди Атлант собі нагадував,

Що світ людей, хтось має зберегти.

Адже, ніхто не зробить це за нього,

На долю людства всім давно начхати.

Нехай вони й підступні і зухвалі,

Та має хтось і їм допомагати.

Як рідний брат Атланта, Прометей

Не зміг дивитись, як замерзлі гинуть люди.

Приніс для них Божественний вогонь

За що і був до темних скель прикутий.

Та Зевс не зміг зламати волю Прометея,

Не зрікся він ні своїх вчинків, ні ідей.

Страждаючи від ненаситного орла,

Переживав й надалі за людей.

Дві постаті по-справжньому величні,

Підтримка і тепло, для смертних нас.

Завжди готові до самопожертви

І порятунку у найважчий час.

Часи змінились , а також й герої

Замість титанів, справжні сини України

Що не шкодують власного життя,

Стоять на захисті прекрасної країни!