Про котика

По стежині біля хати

Йшов повільно рудуватий

Котик. Лапки білі-білі.

Очі - вишеньки неспілі.

Сам пухнастий, споважнілий.

Кінчик хвостика теж білий.

Мабуть, котик спозаранку

Умочив його в сметанку.

Бабця входила на г"анок,

Мимохідь впустила жбаник.

Кіт сметанки нализався

І в кущі дрімать подався.

Певне, він там спить і досі,

А дбайлива пані Осінь

Падолистом золотавим

Вкрила котика ласкаво.