Добазікався

День 633 (18.11.23)

Всі пам'ятають початок війни,

Страх перемішаний із дивуванням.

Не відчували своєї вини,

Не розуміли причин цим стражданням.

Кинулись друзям та рідним писать,

Допомогли щоб війну зупинити,

Бо перестали їсти та спать,

Знали, що бомби можуть і вбити.

***

Якось доречно з'явився всім «родич»,

Що заспокоював нас кожний день.

Радник в ОП - Олексій Аристович,

Всеукраїнський центр зціле́нь.

Лагідний голос та впевнена мова,

Тексти прозорі - усе до ладу.

Та почала викривлятись розмова,

Кликати він розпочав нам біду.

Стали промови більше зухвалі,

Про толерантність він позабув.

Навіть відчули прихильність навалі,

На ЗСУ Олексій зазіхнув.

Швидко пішов Аристович з посади,

У президенти зібрався у тім.

Смак, очевидно, з'явився до влади,

Брудом почав обливати свій дім.

Підстрахувався та втік із країни,

Звідти базікати хлопець почав.

Навіть, нахабно від України

Про перемир'я сам попрохав.

Стверджує, Пушкін - частина культури,

Тільки поплутав з культурою де?

Каже, чіпати неможна скульптури,

До деградації це приведе.

Мову російську почав захищати,

Ніби російський справжній агент.

Вчить за убивства фашистів прощати,

Ну розбазікалась, Люся, ти вщент.

Справу відкрили нарешті на нього,

Бо добазікався, справді, «герой».

Наговорив з-за кордону такого,

Був заспокійливим, зараз - ізгой.