Глибина зіниць

Я бачу море в твоїх очах,

І як кораблик гойдається на хвилях

У гавані пурпурних містах,

І золото в тих краях.

Десь на березі ходять чайки,

Вода змиває їх сліди,

Десь видно барні стійки,

Та голосні кохання флюїди.

Виноградне вино із саду,

Ще не випито на пристані.

Але так розлітається повсюди

Запах твоєї пристрасті.

І ті сотні вузлів відстані,

В глибині кольорових зіниць,

Дають наснагу на тисячі,

Повсякденних та маленьких дрібниць.

Горизонти змішуються в одне,

Та все перемінюється в інше.

Видно вербову тоненьку гілку,

Та прибережні сльози на піску.

Листя вишні розвиває вітер,

Посадивши хтось її,

Біля солоної води,

Вірив, що вона принесе плоди.

А я далеко та непомітно,

Дізнаюсь лише крізь слова

Про ту людину яка сама,

Створює ці всі дива.

Схопив поглядом тебе,

Через лінії злих доріг.

Розсипаюся пелюстками

Через очі, тільки мені повір.

Написано: 2023 року.