Віршований Сирин

(кімната Стейсі та Марії)

Оповідач:

Ранок настав і для когось нажаль,

замість будильнику голос кришталь,

прокричав дзвінко й лунко на всю кімнату.

Стейсі:

 Д’яченко Марія, пора вже вставати! 

Оповідач:

І це була Стейсі накинувша шаль. 

На повіки сусідки впала втоми вуаль. 

Оповідач: 

За вікном майоріла покотом злива,

Марія, новиною далебі не щаслива, 

позіхнула протяжно й скрутилась в рогаль.

Тоді голос Стейсі став схожий на сталь.

(трясе Марію за плече)

Стейсі: 

Ні так не піде голубко, агов!

Чергу нам треба займать в ванну знов! 

Хоч не хочеш, в нас часу обмаль! 

Спільний гуртожиток тобі не Версаль!

(Марія, закриваючи обличчя ковдрою)

Марія: 

Хорсе помилуй, ще п’ять хвилин!

Голова болить, мов хто вбив в неї клин… 

Оповідач:

Стейсі насупившись глянула вдаль. 

Марію шатенці було зовсім не жаль.

Стейсі: 

Ха! Буцімто, то моя забаганка,

була з Даниїлом цілуватись до ранку? ?!

(сусідки продовжують сваритися)

Оповідач:

На сварку дівчат, мов з кущів той рояль.

Сусід виник марівець ,що почув їх шкандаль.

Даниїл: 

Ох, мої любі, чи то з-за негоди,

чи через вас стіни ходором ходять?

Гризетесь й гризетесь, ну що за печаль? 

Оповідач:

Полетіла в лице Іващенку шаль.

(Стейсі кидає в Даниїла хустку)

Стейсі: 

Ти винуватець, яблуко чвар! 

Без сумління попихач і той ще ледар! 

Ох, вірно, забула важливу деталь,

при вигляді тебе мене мучить жаль! 

Оповідач:

Даниїл розсміявся як робив це завжди.

Даниїл: 

Принцеса не гуморі? Та зажди, ти зажди! 

(Стейсі бере в руки горщик з квіткою)

Даниїл:

Я вивчив урок та засвоїв мораль.

Поклади-но на місце той чапараль! 

Стейсі: Навіщо пришвендяв тоді, хитрий лис?

Даниїл: 

Я для Марійки смачного приніс! 

Яблучний штрудель й в шоколаді мигдаль.  

Оповідач:

В мить пожвавішав людино-рогаль. 

Марія:

Їжа, смачненьке?Де? Дайте сюди! 

Люблю тебе Данько! Ти кращий завжди!

(Даниїл сідає на ліжко Марії та починає її годувати. 

Стейсі закочує очі та пирхає)

Стейсі:

Ну все, ваших ніжностей з мене вдосталь.

Чи всі тут забули про фестиваль? 

Даниїл:

Той, де  відьми, чаклунки й чарівники,

приїжджають до Сирин травить нам байки? 

Стейки:

Їхні слова це коштовний скрижаль!

Про колообіг магічний…чи якусь там спіраль. 

Даниїл:

Та самі нісенітниці, залишмося тут?

Марія:

Так, за вікном холодно, злива і бруд.

(Благально дивляться на Стейсі)

Стейсі: 

Обоє рябоє.

З вами сваритись – мені часу жаль

(Стейсі зітхає й сідає на ліжко Марії)

Стейсі:

Данилко, посунся, давай свій мигдаль. 

Оповідач:

Так й не покинули троє кімнати. 

Наївшись удосталь – стали покотом спати.

Оповідач:

Може на щастя, а може й на жаль,

В історії цій присутня мораль.

Робіть що серцю миліше і вам до душі

Як власне вчинили наші товариші.

Життєва струна гнучка хоч і сталь,

а ви свого власного щастя коваль!