Для тих, хто Едемі

День 645 (30.11.23)

Шістсот сорок п'ятий день у вогні

Палає моя Україна.

Найгірше, страшніше усе - у війні,

Важка для країни є днина.

Нам брешуть з екранів експерти про те,

Що добре усе, наступаєм.

Та ворог смертельні мережі плете,

Ще й збільшує розміри зграї.

З приватних розмов про жахи дізнаюсь,

Що діються справді на фронті.

Безмежно за кожного хлопця боюсь

На фронтовім горизонті.

Не всюди військові озброєні там,

Тож б'ють в них, як в гарну мішень.

Не мають чим відсіч надати катам,

Ще й мезнуть вночі та у день.

Не мають (крім зброї), зимових речей,

Та й бронежилет не у всіх.

Тож голод на фронті - війни апогей,

На кому страшенний цей гріх?

Сидить цілий полк бюрократів, хапуг,

Шукають свій шанс заробить.

В НАБУ, СБУ ви́стачить рук,

Щоб кожного з них посадить?

Суспільству давно прокидатися час,

Щоб знати про море проблем.

Війна йде на смерть проти кожного з нас,

Звільняйте приватний Едем.