На перетині світів

На перетині світів,

Двоє сердець б'ються, мов вічні крила.

Василь, магії владар, зелених лісів син,

Зустрів Сна, гострокрилого сріблястого вогня.

В їхніх очах таємниці, як магічні руни,

Листя шелестять, обійми гілля розцвітають в луні.

Сплітаються їхні пасма, мов тумани мрій,

Серця б'ються в унісон, як птахів крила летять.

І в ночі містичній, де зірки танцюють,

Вони шукають відповіді.

Сяйво місяця обіймає їхні постаті,

Сплетаючи магію, злиту в одну тканину.

Серця плещуться в такт таємничого віршу,

Де кохання їхнє, мов квітка в густім лісі.

Спільно вони пливуть в потоці невідомостей,

Літають, мов птахи, над життям в своїх руках.

Сила їхня — обгортає світ,

Вогнями кохання, що світять як свічі в ніч.

На перетині світів, Василь і Сон, двоє,

Зливаються в коханні, ніби вічні потоки зір.

Таємниці розкривають, містикою сплетені,

Двоє сердець у танці, вічно кохані і вільні.