Електронні книги / #bl (26)

Під блакитним небом середньовічних храмів,

Двоє закоханих із міст різних прибули,

Вампір і людина, незвичайна пара,

Серця їх палають, як могутній вогняр.

Вампір шукав спокою, бо ніс тягар мук,

А людина втекла, шукаючи долі,

Та зустрілись вони, й злились в одне ціле,

І тепер вони разом, ніколи не розлучитись більше.

Любов їх міцна, як кована сталь,

Вони здатні все пережити, утримати біль і жаль,

Їхні серця б'ються разом, як великий барабан,

І ніхто не заперечить це – їхня світла любов.

Вампір і людина, закохані на віки,

Вони знають, що здобута їхня любов не минає,

І з того дня вони разом, і назавжди будуть.

Вічність пройдуть, без розлуки і змін.

На перетині світів,

Двоє сердець б'ються, мов вічні крила.

Василь, магії владар, зелених лісів син,

Зустрів Сна, гострокрилого сріблястого вогня.

В їхніх очах таємниці, як магічні руни,

Листя шелестять, обійми гілля розцвітають в луні.

Сплітаються їхні пасма, мов тумани мрій,

Серця б'ються в унісон, як птахів крила летять.

І в ночі містичній, де зірки танцюють,

Вони шукають відповіді.

Сяйво місяця обіймає їхні постаті,

Сплетаючи магію, злиту в одну тканину.

Серця плещуться в такт таємничого віршу,

Де кохання їхнє, мов квітка в густім лісі.

Спільно вони пливуть в потоці невідомостей,

Літають, мов птахи, над життям в своїх руках.

Сила їхня — обгортає світ,

Вогнями кохання, що світять як свічі в ніч.

На перетині світів, Василь і Сон, двоє,

Зливаються в коханні, ніби вічні потоки зір.

Таємниці розкривають, містикою сплетені,

Двоє сердець у танці, вічно кохані і вільні.