Данина війні

Криками тихо назву "не своєю"...

Розбуди мене в день, коли все закінчи́ться

І стане так легко, немов навесні -

Птаха не буде боятись розбиться,

Бо вщухнуть навіки зимові вітри.

Схопи мене в час, коли буду тікати,

Тікати від себе, думок і доріг,

Аби гіркота не змогла упіймати,

Хоча ще і стане на білий поріг.

І я не почую шаленого крику...

Я не почую голосся війни.

Стихне троянда у сутінках віку,

Який беззмістовно порвуть на шматки.

А зібрані клапті не змінять руїни...

І градами знову назветься пора,

Якій не належить шукати дани́ни

У вигляді вибухо-спалах-вогня...

01.12.2023