Брати струмки

По схилу вниз течуть брати струмки

Характери у них не дуже схожі

Спокійних хвиль листає сторінки

Тихоня зліва. Правий – син стрибожий

По тім, що зліва, нехотя пливе

Пожовклий лист осінніх меланхолій

А правий піниться, вирує, рве

Із юних берегів спішить на волю

Де схил крутіше осягти я зміг

Чому вода між каменів клекоче

Чом розбишака правий валить з ніг,

А смирний ніжно приголубить хоче

Таку несхожість хтось у спільне звів...

Красуня осінь пані золотава

Мою читає долю з ручаїв,

І більшість слів черпає в тому зправа

Втікав я до свободи з берегів

Рвавсь на чоло у кожнім правім ділі

Та інколи між лютих ворогів

Був як котя на псячому весіллі

В життя моє вже стука падолист

Вливаються струмками дні у роки

Живу щоб людям дати, як колись:

Джерельну воду із своїх потоків

Я вже пройшов, де пінилась вода

Й дійшов у смирну заводь, слава Богу

Відкрию тайну, тих струмків не два

А лиш один продовження друго́го

В. Самотар 6.9.2023