Нещадна зрілість

Нещадна зрілість виплекана в війнах

Уперта юнь. Десь піт, а десь сльоза...

Той гнав тебе кого ти спас в обіймах,

Та ще й у ву́зол з підлим пов’зав

Можливості ув’язнені до страти

Ледва повзли , хоч їх стандарт - алюр

Борвій у часі надбережжя втратив

У просторі вгніздивсь кривавий сюр

Всі помилки вразливі наче люди

Обиди тінь дозріла в дзеркалах

А прощені знемогами іуди

Зігнули спини в «щирих» похвала́х

Пишається минуле днем забутим

Прощається з покійним «я люблю»

Троси обрубані, мостів хребти прогнуті

Упевнено. Свіломо. Без жалю.

Старію вже тож відкриваю правду

Для духом ще неораних небес

Квапливу осінь випиваю спрагло

І повертаю сам собі себе

Я зупинив би серце очманіле

За нього біль хай б’ється в глибині

Всі дорогі, кому я так немилий

Чому скажіть ви милі ще мені?

В. Самотар 18.9.2023