Плин часу, зміни, незворотні втрати...

Плин часу, зміни, незворотні втрати...

Міраж поступливий... Нікчемний п’ядестал ...

Із всіх знаменних віх лишилась хата

Де народивсь і де на ноги встав

Із пам’яті тягаю по крупинках

Короткі згадки десь із забуття

У перших з невідомим поєдинках

Мій гартувавсь характер для життя

Страховисько настирливе, брунате

Свічею зваблене у шибку б’є

Нахабний хрущ, невтомний волохатець

Випробує відважливе моє

Я за фіранку із простого ситцю

Мов за останній свій рубіж держусь

А потім відступаю із світлиці

Ховаючись у сінях за діжу

Та розумію – соромно втікати

Дідусь казали мов би я козак

Сестричка спить. То ж треба захищати

Щоб не украв її страшний шарпак

Збігають дні. У вірі непохитний

Я на майданах Волю бороню

У прапір кутаю жовтоблакитний

Все дороге немовби у броню!

Завжди зі мною той сільський хлопчина

Під шовком стягу добре нам обом

У спільнім серці нашім Батьківщина

І златоверхий Київ над Дніпром

В. Самотар 17.9.2023