Розірвані у клоччя хмари
000110
Розірвані у клоччя хмари
В мигтючий впали небоспад
Юнак вклалав в сплетіння марив
Слова гарячі невпопад:
«Злодійка куля - йди до чорта...
О пити... Мамо вбий жагу»...
Роздерта плакала аорта
Червоним маком на снігу
Привидилась кохана Настя
Дівча з високих полонин
Спурхнуло з вуст цілунком щастя
У приморожений полин
Тремтіла в серці порожнеча
Небес осібних чувся звук
Останній подих ... Холоднеча...
... І перший крок до Божих рук
В. Самотар 7.9.2023
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯