Стара ряднина

Така вже доля - довелось мені

Родитися в передгодину зимну

Я жив тому в кутку на черені

Загорнутий в бабусину ряднину

Смоктав куток ряднини , ріс і спав

Коли в печі вогонь горів бувало

Із тим рядном кумедно воював

Палючий бо ж черінь незакривало

Я бачив радість, щастя і біду

Зростав в красотах неньки України

Та в білий мед здобутків покладу

Ту з черіня бабусину ряднину

Мій часто маятник життя скрипів

І зупинявсь в холоднім павутинні

Від першопутних спотикавсь гріхів

...Й пружини грів в бабусиній ряднині

Мить потойбіччя ще в дорозі десь

Ще пишеться підтвердження сюжетне Тож треба жити. Жити треба днесь

Бо завтра як і вчора безпредметне!

Та прийде час, в ряднину покладу

Щось світле, те що серцем зветься нині

Свій потойбік знайду ...і не зайду

Залишусь на межі в старій ряднині

В. Самотар

21.7.2023