Лелечий клин

Згубив лелечий клин в тумані

Останню з божих колісниць

Упав в розросеному ранні

З небес незграбний мрійник ниць

Із серця вихлюпнулась прана

Душі спалила глибочінь

Тисячолистник ліг на рани

І стишив біль в рубцях прозрінь

Живе в прозріннях привид правди,

Гризе сумління день що день.

Глумиться в з’явленнях монадних —

Ти лиш приречена мішень!

Під полинóвим косогором

Твої приречення гірчать

Гріх відправни́й відкинув сором

І просить все з нуля почать

Де цілини безкрає поле

Скрипить натужно виднокруг

В правічністі — в ніде-ніколи

Хтось каяття полишив плуг

Впрягайсь і починай орати

Спокут глибоку борозну

І будь готовим випивати

Із віх знаменних трутизну

Неси невтомно й безупинно

Плід непорушних заборон

По невторованих стежинах

До всепрощаючих ікон

В. Самотар

20.6.2023