Титани

Титани, легко нам за вашими плечима

в теплі і ситості про мужність говорити.

Не зрозуміємо ніколи маму й сина,

робота, у якого не кіношна битва.

Коли болото в берцях, а мишва у ліжку,

і холод причаївся з страхом біля серця,

Обід - картопля з порошку та втішно

всміхається у камеру боєць: не вперше.

Згадає вкотре татову науку,

що відпочинок лиш на тому світі

і командира філософію глибоку:

все в голові, фільтруй думки, щоб жити.

А ми гортаємо світлини в соцмережах,

поспівчуваємо хвилину і байдуже...

Наллємо кави у горнятко, ще тістечко...

Пробач, що ми не поруч там з тобою, любий друже.