Театральний оптимізм

День 664 (19.12.23)

Терорист, убивця, злодій

Звик до трону, вочевидь.

Заблукав серед рапсодій:

В Україні не щастить.

Не зустріли, не вклонились,

Не погодились з царем,

Тобто плани провалились,

Став керманич тягарем

Для країни, для народу,

Олігархів та кремля.

Тож шукає він нагоду

Пояснити спад рубля.

Конференцію затіяв,

Якось себе відбілить,

Де нову брехню посіяв:

НАТО знову там свербить.

Задоволений собою

Злодій, навіть, шуткував.

Та погрожував війною

Всім, хто кремль не визнав.

Жонглював питання жваво,

Незручні́ - ігнорував.

Сам собі бадьоре «браво»

У перервах скандував.

Обіцяв всім перемогу

Та достаток в кожний дім,

А військовим - допомогу,

Перспективу - молодим.

Задоволений собою

Театрально виступав.

Пояснив все боротьбою,

Щоб режим Бендери впав.

Так захекався, що правду

Випадково видав всім.

Не дожили до параду

Триста тисяч - назовсім.

Це країна людожерів,

На болотах що зросла,

Кровожадних режисерів,

Смерть для людства запасла.

Гра на публіку - фальшива

Оптимізм - нудотний весь.

Нація цілком брехлива,

Інші загубились десь.

Ми сьогодні в обороні

Та за нами правда є,

Стусана дамо короні

Що нам жити не дає.