4. Квадрокоптер (Військовий Санта)

Маленький Дмитрик сумно споглядав, як надворі, за балконом, в світлі ліхтаря неквапно опускаються велетенські мереживні пір’їнки. Ялинка прикрашена, ось-ось почнеться Новий рік. А мами все нема. А тато взагалі – на війні. Невже доведеться самому святкувати? Ні, Санто, я хочу перезагадати бажання! Не треба мені коптера! Хочу зустрічати Новий Рік з мамою і татом!

Аж раптом за вікном піднявся квадрокоптер. Повисів якусь мить і впевнено приземлився на балконі.

О, ні! Я не встиг! Дмитрик збирався вже заплакати, але в цю мить заклацав замок на вхідних дверях. Мама повернулась?

– О-хо-хо! – басом долинуло від дверей. – А чи не тут живе хлопчик Дмитрик із мамою?

До вітальні поважним кроком зайшов Санта. З білою бородою, червоною шапкою і в довгій блакитній шубі. Тільки з-під шуби чомусь визирали камуфляжні штани і військові черевики.

– Так, я Дмитлик, – розгублено відповів малий.

– Ну що ж, козаче, з Новим Роком тебе! А ти був слухняним хлопчиком? Маму не засмучував? Тоді ось, тримай свій новорічний подарунок від мене.

І Санта простягнув хлопчику велику коробку з намальованим на ній квадрокоптером.

І тут Дмитрик не витримав.

– Я з тебе плосив! Не тлеба коптела. Хоцю маму і тата! – схлипуючи і розтираючи кулачками очі, зарюмсав малий.

– О-хо-хо, – зітнув Санта і поклав коробку на стіл. – Ну, тоді полечу я. Може встигну ще виконати і це бажання. Де тут у вас димохід?

І попрямував на кухню. А в цей час в дверях знову заклацав замок, а потім на порозі вітальні з’явилась мама. Рум’яна з морозу і радісна.

– Синочку, а чому ти плачеш? Ти хіба не бачив, що твій подарунок від Санти вже залетів до нас на балкон? Ходімо, разом глянемо!

– Баців, – не припиняючи схлипувати, відповів Дмитрик. – Тільки я взе не хоцю коптела, навіть двох. Я хоцю Новий Лік з мамою і татом.

Зітхнувши, мама присіла навколішки й обійняла сина.

– Ну, не плач, мій любий. Бачиш, мама з тобою, зараз святкуватимемо. А нашого татка Санта обов’язково захистить. І він скоро до нас повернеться. Ми ж-бо чекаємо!

– А-ну, відставити упадницькі настрої! – до вітальні зайшов військовий, в якому Дмитрик з подивом упізнав татка. – Хто сказав, що Санта не виконує бажання?!

Обернувшись на голос, мама відпустила Дмитрика і повільно звелась на рівні. В її очах бриніли сльози.

– Моє бажання – так точно виконав... – тільки й спромоглась прошепотіти вона.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.