4. Квадрокоптер (Військовий Санта)
Маленький Дмитрик сумно споглядав, як надворі, за балконом, в світлі ліхтаря неквапно опускаються велетенські мереживні пір’їнки. Ялинка прикрашена, ось-ось почнеться Новий рік. А мами все нема. А тато взагалі – на війні. Невже доведеться самому святкувати? Ні, Санто, я хочу перезагадати бажання! Не треба мені коптера! Хочу зустрічати Новий Рік з мамою і татом!
Аж раптом за вікном піднявся квадрокоптер. Повисів якусь мить і впевнено приземлився на балконі.
О, ні! Я не встиг! Дмитрик збирався вже заплакати, але в цю мить заклацав замок на вхідних дверях. Мама повернулась?
– О-хо-хо! – басом долинуло від дверей. – А чи не тут живе хлопчик Дмитрик із мамою?
До вітальні поважним кроком зайшов Санта. З білою бородою, червоною шапкою і в довгій блакитній шубі. Тільки з-під шуби чомусь визирали камуфляжні штани і військові черевики.
– Так, я Дмитлик, – розгублено відповів малий.
– Ну що ж, козаче, з Новим Роком тебе! А ти був слухняним хлопчиком? Маму не засмучував? Тоді ось, тримай свій новорічний подарунок від мене.
І Санта простягнув хлопчику велику коробку з намальованим на ній квадрокоптером.
І тут Дмитрик не витримав.
– Я з тебе плосив! Не тлеба коптела. Хоцю маму і тата! – схлипуючи і розтираючи кулачками очі, зарюмсав малий.
– О-хо-хо, – зітнув Санта і поклав коробку на стіл. – Ну, тоді полечу я. Може встигну ще виконати і це бажання. Де тут у вас димохід?
І попрямував на кухню. А в цей час в дверях знову заклацав замок, а потім на порозі вітальні з’явилась мама. Рум’яна з морозу і радісна.
– Синочку, а чому ти плачеш? Ти хіба не бачив, що твій подарунок від Санти вже залетів до нас на балкон? Ходімо, разом глянемо!
– Баців, – не припиняючи схлипувати, відповів Дмитрик. – Тільки я взе не хоцю коптела, навіть двох. Я хоцю Новий Лік з мамою і татом.
Зітхнувши, мама присіла навколішки й обійняла сина.
– Ну, не плач, мій любий. Бачиш, мама з тобою, зараз святкуватимемо. А нашого татка Санта обов’язково захистить. І він скоро до нас повернеться. Ми ж-бо чекаємо!
– А-ну, відставити упадницькі настрої! – до вітальні зайшов військовий, в якому Дмитрик з подивом упізнав татка. – Хто сказав, що Санта не виконує бажання?!
Обернувшись на голос, мама відпустила Дмитрика і повільно звелась на рівні. В її очах бриніли сльози.
– Моє бажання – так точно виконав... – тільки й спромоглась прошепотіти вона.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!