Безсмертна

під кривавим місяцем вночі, раз на тиждень на горі

химерний замок марив людям, в котрий раз зазива зайти

той замок оминає досі кожен, лише дурний та непригожий, що не боявсь ввійти, залишиться в тих стінах назавжди

кроваві водоспади, голови й кишки, все це висить на мурі,

де кремезні сторожі стоять без голови

люд бачив здавна, господиню-панну, того чорто-замку,

де чиясь гнила душа, свій спокій не знайшла

чорнії зіниці, червонії вуста, сумний вираз обличчя, і чари у руках

назавжди молода й прекрасна, ні мертва, ні жива, вона не згасне

літали там й горгони, били їй поклони

повелителька вночі, забирала в них ключі

від воріт до цього світу, де вона до ранку

ходить, бродить, десь гуляє, жертв з собою забирає

чутно крики, чутно стогін, мучеників там як зброду

кожен хто повівсь на очі, чи чудовії примочки, на сніг літом, ну дива ,може відьма є вона

речі рухає думками, керує хижими птахами, п'є людську кров, частує очі, літає в небі та гигоче

мертвих може воскресити, а живих любить убити

ще й диких фей збирає, підсушує та в пил стирає

та наміри її нам невідомі, возвишені, набридливі чи підсвідомі

у неї є той дар, прокляття, чи магічна сила

дивне створіння, жахаюча людина

довгі кігті пронизають м'язову тканину

виймають серце, та кладуть в корзину

повіки опускаються, в голові гуде

ти тепер вечеря, безсмертна в замок йде.