Атака

День 674 (29.12.23)

Тривога пролунала настирливо цим ранком,

Не збила з пантелику, не налякала, ні.

Прискорила лише всі дії за сніданком,

Та не було́ утім якоїсь метушні.

Навчились відрізняти за звуком ми ракети,

Тож знала наперед - падлюки вже летять.

Оголосили нам: «Численні були злети!»

Реальною загрозою в столиці може стать.

Зібралась, як завжди, та - пішки на роботу,

Напруження в повітрі вдихнула на шляху.

Весь час я відчувала від ППО турботу,

Здригалася від вибухів та не було страху.

З новин про жах дізналася, столиця постраждала,

Будівля над «Лук'янівська» палала від влучань.

Недобудова в Києві теж руйнувань зазнала,

Яскравий день став чорним в столиці від страждань.

На болота́х обурились за втрати в Феодосії,

«Новочеркаськ»́ потоплений був, явно, не один.

Така поразка є ганьбою тої ро́сії,

Та визнання поповнення цих втрат з морських глибин.

Дніпро палав від вибухів, у ТРЦ є влучення,

Пологовий будинок, там кажуть, постраждав.

Зашкалюють емоції, нема словосполучення,

Щоб висловити точно всі почуття катам.

Одеса постраждала, у Львові були вибухи,

На захід України Shahed-и досягли.

Додали терористи країні ще розрухи,

На болотах радіють, як додали біди.

Нас атакує ворог, який вже триста років

Воліє вільний дух болоту підкорить.

Та не під силу їм зробити це допоки

За Україну в нас усіх душа болить.