Сонет X

000120
Публікація: 08.01.2024
Вірш
Завершено

Цей лоскіт плоті розганяє хіть

Займаючи рум’янець на ланітах

Спашілий пломінь розтинає кліть

Грудей і стоном править млосне літо.

Із жару в жар і плескіт хвиль палких,

Пінким захланням омиває берег

І побережжя в дотиках п’янких,

Стискає в ніч всі рівні атмосфери.

Порив очей у погляді зійтись

Долонь в долонях почувати злуку,

І кожен поштовх підніма’ у вись

Тоді скидає у безмовну пустку,

І прошиває ніч тебе наскрізь,

І відпускає в сон забравши руку.

28.12.2023

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі