Malleus Maleficarum. Забутим й непоміченим

00069
Публікація: 12.05.2022
Вірш
Завершено

Не забувай: твоє ім'я - то сила,

твоє ім' я на крижаних скрижалях.

Твоє ім'я вогнем ґарцює в жилах

і холодом цілує профіль сталі.

Моє ім'я, де сонця тінь холодна.

Моє ім'я, де лід спікає губи.

Така безмежна і така голодна,

малюю я на ставах чорні смуги.

А ти летиш на поклик, тихий шепіт,

заходиш в коло, розкриваєш душу.

Ти дух. Прикличник. Просто сонний легіт.

Тебе коритись спаленим я змушу.

Ти вже пробач, така моя природа -

в аркан ловити всіх, хто нищив храми.

Хто нас палив, хто проганяв із роду,

я на Межі приводжу до застави.

І не молись, твій Бог того не чує,

ти засинай, ім'я твоє відкрито.

Я твою душу в пекло замурую,

А тіло... Тіло лиш пусте корито.

Розтане в колі, як в вогні розтали

всі мої сестри, матері та доні.

Обряд здійснився. Час прийшов розправи.

І знак застави висох на долоні.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі