Відлюддя навали

Зима навчить весняне відчувати...

Вона посміхнеться на біль від розлуки...

Буде літати промовисто сніг.

Ніч не пізнає заденної муки,

Доки не вчує залежано-сміх...

Вона озирнеться, аби не чекати,

Аби відновити свої вітражі.

Знов побоїться вкладатися спати,

Мовби ті фарби - лише міражі.

І стане омріяне засобом долі,..

Стане жагуче метою зими.

Вона заспіває із присмаком солі -

Гнівно розі́рве сталеві струми.

Повагом тиша пірне у розпуття...

Їй вже не буде, чого відпускать -

Лише пережити незмінне з відлюддя

І знову боротись, і знов відчувать...

30.12.2023