Давня дорога

Пройдене - виклик майбутньому...

Ніжно згасають обрамлені зорі

Пошуком сяйва забутих лісів.

Чуються крики у гостро-мінорі,

Якими чатують уми голосів.

Стелиться запитом давня дорога...

Змінює тінь обережний сюжет,

В якому вона ненадійно полога,

Аби увінчати живий силует.

Край піднебесся лише й засинає...

Тут, у сузір'ї, немає тривог:

Той, що залежить, буремно ширяє,

Той, що боїться, не зна засторог...

І пам'ять, мов крила, про дикі початки,

Хай і сезонний, але про кінець...

Неба не знають, що їхні зачатки -

Зоряні очі, що ллють вітерець...

06.01.2024