Наше спільне божевілля

Не знаю від кого Реджі дізналася про парі, але відразу після того вона почала зустрічатися з Даміаном. Це здавалося занадто дивним співпадінням.

І це при тому, що вона недавно завершила стосунки з іншим.

Йому потрібен новий план, а ще перестати настільки довіряти Торренсу, він уже давно здогадувався, що той веде якусь свою гру, логіка якої невідома нікому.

- Не хочеш мені нічого розповісти, Орест?

- Щось сталося?

- Так, це ж ти все розповів Реджині, нічого не хочеш пояснити.

Зараз він або скаже правду або викрутиться як завжди. Торренс задумався, а це означає, що скоро він почує обман.

- Вона моя сестра, Генріх. Я не міг не сказати.

( Ну дивлячись на попередній поворот сюжету, щодо цього я навіть не дивуюся, але проблема полягає в іншому)

- Тобто сестра? А ще кращого не міг вигадати, - він хотів розсміятися, але Торренс дивився на нього абсолютно серйозно.

- Ти ніколи не говорив, що вона у тебе є і у вас з Реджі різні прізвища.

- Я думав, що це її захистить, - тихо прошепотів він.

Тому краще залиш її поки в спокої.

- Ти ж зробив це спеціально, я маю на увазі парі, для чого Торе?

- На це є свої причини.

- І останнє, чому ти тоді допоміг мені. Я вже знаю, що це батько приставив тебе наглядати за мною.

- Звідки? - здивовано перепитав Торренс.

- Це було видно з твоєї поведінки я зрозумів це ще в той день.

- Зрозуміло. Я зробив це просто, бо мені так захотілося. Така відповідь тебе влаштує? - проникливо подивився він.

- Ні.

- Геб, мені вистачило Селіни і розмов про наші стосунки, давай не будемо все ускладнювати. Ти завжди був для мене другом. Все, на цьому давай закінчимо тему, окей?

Я посміхнувся. Через свій дар Торренсу потрібно було ідеально контролювати свій емоційний стан і те, що його зміг хтось вивести з себе викликало до Селіни деяку повагу.

- Добре, все що мені потрібно було я почув. То говориш ще зачекати?

- Так, я сказав Реджі, що парі лише до кінця навчального року. Після, можеш діяти, тільки скажу тобі один єдиний раз, Генріх, якщо ти зробиш щось моїй сестрі я тебе вб'ю, - прошипів він.

- Даю клятву, що Реджі буде щаслива.

- Приймаю.

Магія обплела їхні руки, затверджуючи обіцянку. Що ж він справді не зашкодить їй.

Тепер Генріх був змушений відійти в тінь.