Сама крутецька відьма.

Сьогодні крута я, як ніколи.

Рожевий бантик причеплю на лобі.

Чарівну мантію начеплю поверх,

Посиплю чарівністю свій райдужний сміх.

Хом'яка посаджу на мітлу,

І кудись із ним полечу.

Зорі разом будемо красти,

Уночі по небу, тихенько гасати.

До подружки Гнусі я залечу,

Чай болотяний із нею поп'ю.

У неї трохи потусю,

Багатенько мухоморів наберу.

А потім додому, до хатки, назад полечу.

Почаклую у халупці, ще трохи,

Зіллячко, мабуть, нове зварю.

І в комірчину подалі сховаю,

Від хом’яка, що його завжди з’їдає.

Ох, на сьогодні я дуже втомилася,

Та на сьогодні я надто виснажилася.

В халупці ще й прибиралась,

Та й по лісу ганяти вимоталася.

Ось, мабуть, я відпочину,

Ось, мабуть, я перепочину.

Відлежусь, передихну, розслаблюсь,

І трішечки схропну.

Потім чаю болотяного поп’ю,

Смачними кренделиками прикушу.

Ще на Місяць погляджу та й план хитренький вимудрую.

Трохи подрімаю, а там і ранок настане,

Тож нова купа справ чекає…

До перших зірок літати і знову чаклувати.

А потім відпочивати…