Борись

Борись

Боюся ночі, своїх снів

У них я в темряві блукаю

Дерева чорні звідусіль

Кістляві руки простягають

За ними сунуть два брати

Це страх та жах за руки взявшись

До мого серця ідучи

Роззявили зубаті пащі

Рятуйте люди! Хто-небудь

Бо потону у прірві чорній.

Страхи мої мене беруть

І тягнуть по землі холодній.

Важкі у страху кайдани,

Метал холодний тихо душить

Та чую голос з-за спини

Вставай! Боротися з ними мусиш!

Десь взялись сили. Меч вогненний

В моїй руці палахкотить

Рубаю звірів навіжених

Рука моя не затремтить

До сонця золотого шлях,

До неба синього здолаю

Від злої ночі, що у снах

Я у світанок вирушаю