🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / #страх (57)

Рік закінчився

Стрілку годинника не зупинити,

Днів не вернути, що зникли за рогом.

Страшно - нікого в житті не любити

І не чекати у гості нікого.

Час пролітає вагон за вагоном.

Що буде завтра? А раптом - не буде?

От би єдиним життєвим законом

Стала любов, подарована людям.

Рік закінчився і рік розпочався.

Що принесе він - нам не вибирати.

Страшно тоді, як шукаємо щастя

Тільки в машинах, квартирах, зарплатах.

Радість і біль заплелися між днями

Так, що нікому їх не розділити.

Біль не страшний, він проллється сльозами.

Страшно - нікого в житті не любити!

...

Валерія Матвієнко

Переможна

Страх

Оточив мене млою сірою.

Він

Серце закував в ланцюги міцні.

Крок

Маю я зробить крізь вогонь і лід.

Що

Жде мене за тим я не відаю.

Птаха -

Душа моя вся тріпочеться.

Сил

Не лишилось щоб гамувать її.

Бачу

Я крізь імлу тіні злобнії.

Думка:

Рятуй себе, відступи скорій.

Та

На Тебе, мій Боже, надіюсь я.

Вірю -

В біді мене не покинеш Ти.

Хай

Навіть смерті тінь, зло пекельнеє.

Крок

Маю я зробить, страх перемогти.

Ти

Укріпляй мене, ланцюги пірви.

Пісню

Вклади в уста, пісню новую.

Я

З Іменем твоїм побіжу вперід

Щоб

Повернутися з перемогою.

...

Роман Тихий

Параноя

Дивні звуки означають,

Монстр в хаті десь гуляє

Дивний погляд у твій бік?

Викликаєш в людей сміх.

Крок у право, крок уліво,

Посміхаєшся ти сміло.

Руки трусяться від страху?

Заспойся вже, невдахо.

Завжди бачиш ти найгірше,

Бачиш світ усе тьмяніше.

Хто тебе таким зробив?

Хто тебе в житті побив?

Що ти геть не розумієш:

Тому монстру й тій людині

Геть зовсім немає діла.

Що ти робиш, чим живеш

І чи завтра пропадеш.

Всім однаково, тож виріш':

Їх боятись зачепити

Чи нарешті вільно жити.

...

grobi

Невідоме місто

Там, де здригаються стіни,

Гучно, та дзвінко, та тихо;

Зверху й на гострих пригір’ях

Ходить страшний повелитель.

Велич його- про розлуку,

Слово, одвіччям знетямлене;

Тихі, віддалені муки,

Звуком світлини пошарпані.

Десь там і стіни заплакали,

І затремтіли, й збудилися;

Спогади ті перелякані

Та й з-під завалів дивилися.

Там повелитель прорік

Про часоплин невблаганний.

Янгол, що був там, утік,

Глянувши в вікна востаннє.

Там, де мовчить людна більшість,

Світ застосовує силу.

Всі мої думи та вірші

Заживо там погоріли.

Я туди не повертатиму,

Не витрачатиму сили.

Мала б думки рятувати я,

Та, далебі, не судилось...

(липень 2023 р.)

...

Віршотвориця
16+

Сповідь: потаємне, болюче...

Я не хотіла цього знати.

Ніколи.

Знати про таке ненормально, а відчувати просто божевілля.

Божевілля.

Я стала трохи божевільна.

Трохи.

Стала.

Я не хотіла цього знати:

Як засинати зі страхом під серцем,

Як підриватись з ліжка посеред ночі,

Що перестала бути глухою

І почала волати не по-людськи.

Я не хотіла знати,

Як стискається тіло від шаленої хвилі

І як звучить розбите скло, що слугувало вікном.

Я не хотіла цього знати.

Я не хотіла знати, чому існує стереотип про масову істерію на гречку у будь-якій незрозумілій ситуації.

Я не хотіла знати, як важливо смакувати момент, коли ти можеш спокійно послухати тишу, і як гірко втрачати таку можливість.

Я не хотіла знати, як це дізнаватися про загибель знайомих і боятися почути це знов щодоби, щогодини, щохвилини…

Я не хотіла знати, як це спати в куртці, шапці та взутті й при цьому мерзнути.

Я не хотіла знати, як тремтять руки в очікуванні чергового гучного…

Здається, тоді чутно голос демона з самісінького пекла!

Я не хотіла знати. Я не хотіла цього знати.

Години летять, як божевільні.

Навіть вони збожеволіли.

Який нині день тижня?

Яке нині число?

Яка нині пора року?

Усе сіре.

Згасле.

Мертве.

Я не хотіла знати, що таке можливо.

Минув місяць, а я все ще не вірю, не вірю, не вірю!

Я не хотіла знати, що таке заздрити

Тим, хто засинає і прокидається у своєму ліжечку,

Тим, хто виходить на вулицю,

Тим, хто куштує улюблені страви,

Тим, хто планує свій день,

Тим, хто продовжує жити, як жив.

Я не хотіла цього знати.

Я не хотіла цього знати,

Як болить, коли палає рідне місто,

Коли чорніють його зелені очі.

Я не хотіла знати, як виглядає підвал у моєму домі.

Я не хотіла знати, якими пустими виглядають квартири за розбитим склом.

Я не хотіла знати, як звучить «град», міномет, кулемет…

Я не хотіла знати цього страху.

Я не хотіла знати цього жаху.

Я не хотіла знати цього.

Я не хотіла знати.

Я не хотіла.

Я не…

Я.

23.03.2022

Є. Лютневська, збірка "Луганщина"

...

Ївга Лютневська

Пацифіст

не знаю

діти ми, чи підлітки

чи в ластовинні, покритому попелом

юнацтво

і не брехатиму, навпаки

розріжу навпіл свій сполоханий мозок

додам до серця запасне, механічне...

слухайте, ну ж не кидаємося ми

до Польщі зі спортивною сумкою!

але так само сплюснуті

цим повітрянотривожним пригніченням

і ласкаво ніжиться на окрайці наших мрій

великий тигрик геройства

та каюся

відверто — й собі

- що не вмію робити постріл -

...

Тарас Ріль

А ви чули мовчання?

- А ви чули мовчання?

Приголомшливий дзвін.

⁃ Воно не стоїть втручання,

Не варте і змін.

⁃ Ви чули мовчання ?

Цю пустош, цей крик?

⁃ Після нього бажання,

Щоб розум мій зник.

Ну а ви?

⁃ Чи ви чули мовчання?

⁃ Ні! Більше ніколи!

Не хочу!

Забути б про своє існування,

Позабути всі свої роки.

Але все ж…

⁃ А ви чули мовчання?

⁃ Так, я змирився, я звик.

В мене є лиш одне бажання,

Щоб світ створений богом зник.

Щоб знову почути мовчання…

Щоб знову почати спочатку….

...

Gus

Страх

Покрили сумління міазми параної,

Повільно поглинаючи духовну силу,

Тримаючи невтомний розум у неволі

Пануючого жаху, насланням невпинним

Видінь жорстоких пагубних подій,

Примарної руїни доленосної надії.

Спроможні враз змінити часу плин

Небажані прийдешнього видіння.

Ввижаються усюди небезпечні тіні,

Постійно чути кроки за спиною,

Ніяк не вщухне злісне почуття провини,

Від злагоди і скарг стосовно втоми

Від плідної буденності робочих днів,

Невпинної рутини, сповненої остороги

За втрату розвитку у власному житті,

Ціною жертв незнаних у лице героїв.

Соромно читати за лаштунками подій

Рецензії на п'єсу непохитного театру,

Лиш ладен, чого би сильно не хотів,

Лишатись боязким актором на підхваті.

...

Інгвар

Пітьма

Що сказав найкращий мій друг?

Що ми потрапили всі у пітьму,

Що все життя закрите від нас,

А від проблем голова, як казан.

Говорив, що помрем ми всі від пітьми,

Що забудуть про нас навіть книжки.

Час все йде, іде та йде,

Але гниємо ми, а не тіє книжки!

Говорю йому, що його слова є обман.

Життя у пітьмі, то є дар,

У пітьмі ми вбачаємо наші страхи

Та ловим ми їх, як кіт, тих, птахів.

А він мені каже: "Заглянь глибше в пітьму,

Побачиш ти там як люди гниють,

Гниють від страху, який не пройшов,

Який кіт, той, не знайшов."

Мої очі у раз чорним стають

Та сльози рікою все йдуть,

Вся тая біль, яку ховає пітьма

Закладена в душах у нас, у серцях.

Час все минає, а очі мої,

Все є чорними від тієї пітьми,

Погруз навіть я у тіїх страхах

Та гнити почав з середини я.

...

tristis_vibe

До неба і в низ

Карти всі скинуті давно

Гра не належить вже тобі.

В голову б’є червоне вино...

І ти залишаєш двері відкритими.

З ночі до ранку чорними,

Лякливими фарбами втілені -

Ми були такими різними.

А залишились… двері відкритими.

Кроки в північ чути твої -

Це не наші слова, не наші думки -

Ми просто маскуємось.

Але вони все одно – вперед чи назад.

До неба і вниз – в нічній темноті:

Орлиний політ, мов дикий ведмідь

Ти загнаний тут – малюєш свій світ.

У безліч зірок – до неба і в низ.

До неба і в низ – без часу ця мить,

Ти йдеш на пролом та сили не ті.

Мов осінній листок у шаленій грі

Летиш до небес і падаєш в низ.

Відкинено в пам’яті історії

І тобі уже сказати нічого.

Змінено усі в світі теорії

І з богами всіма покінчено.

В наших серцях вогонь -

Відчуй самоту серед людей.

Почуття що зійшли на нуль,

В мозку нема нових ідей.

Кроки в північ чути твої -

Це не твої слова, не твої думки

Ти просто лише існуєш.

Але сенсу нема – вперед чи назад.

Опір по крихті зломлено - ти один

Жах огортає душу – це час навпаки.

Чекаєш коли прийде новий день -

Він розірве коло це на шматки.

...

Ruslan Barkalov

Лячно

Ми такі прозорі,

ніби виживаємо у морі.

Де ж подівся, наш тихий човен?

Чи втопимось ми, тут у крові?

Маленькими кроками волі..

Чи пішов ти проти долі?

А за вікном вона сховалась.

Могутня, світла, я аж злякалась!

Хочеш розгледіти - не дасть.

А як почуєш - з двору зась!

У неї пара, то ж не самотня.

Вона не схожа є на нас,

і мов морозна, прудка шасть –

лякає криками вночі.

Вже відлетіли птахи ті,

які лиш мріяли про воду.

І так чекали на погоду,

щоб покупатися в дощі.

А потім притулитись мовчки,

та й до голубочки в куточку.

Вона прикриє крилом міцним,

а ти ховайся, не турбуйсь.

Вже ясна пані відійде,

і море перестане битись.

Колись і тиша настає,

але для цього треба молитись.

...

Руня Вака

Nightmare

Душа горить вогнем шаленим,

Гримаса скривлює вуста,

Увесь мій світ навколо мене

Зайняла чорна пустота.

Все неживе, нема нічого,

До горизонту попелища,

Розкидана трава убого

В якій багряна кров іскриться.

Бреду зі збитими ногами,

Кістляві руки стерті в кров,

Пав світ, з надією, словами,

Холодний дощ шмагає знов.

Я божеволію від болю,

Вдаряє різко кров у ніздрі,

Розкидані життя довкола,

Насаджені тіла на вістря.

Стоїть в повітрі запах смерті,

Нудота швидко підступає,

Кістки у порох розітерті,

Тіла, яких ніхто не знає.

Бреду, біжу як божевільний,

Іду від смерті до життя,

І що б не сталось, це не змінить того,

що в серці чорнота.

Я не забуду виду крові,

Я не забуду запах тіл,

Я не забуду пир ворон,

Я не забуду, хоч хотів.

Повільно відкриваю очі,

Подушка мокра у сльозах,

І в темноті старої ночі

Застиглий відчай на вустах.

...

Yana

Він

Він десь є

В думках чи уяві,

А можливо десь поруч.

Я його відчуваю.

Торкається або тихо говорить.

Сміється або бігає у темних ночах

Він друг чи ворог?

Він щось чуже?

Чи те що було в цьому будинку до мене?

Здається воно прийшло зі мною.

Здається він не щось окреме

Він хвороба.

Він щось живе

Він щось що мене вб'є.

Здається що агресії немає,

Але його погляд говорить все.

Я бачу як він зуби скалить!

Та є одна проблема...

Відсутність рота і його самого.

Ніхто не бачить хто за мною ходить

Ніхто не бачить його мерзенну подобу.

Лиш одне турбує й досі, звідки воно таке взялося?

З дитинства пам'ятаю що дружив зі мною хлопчик...

Та чомусь обличчя не згадаю

Я маю дивні підозри

Можливо він переді мною?

...

Maynuta

Пекло

Пекло

О як же боляче

о боже чому мені так спекотно туп.

Довкола мене наче густий туман в якому я прикутий.

Я йду в перед і водночас стою на місці.

Невже це пекло?

тут так спекотно й важко.

я так хочу вирватись звідси

але не можу, бо не бачу.

Не знаю за, що я таке заслужив.

Я вірний чоловік своєї жінки.

Я вірний син своєї матері та землі.

Я люблячий і надійний батько.

Що це, що це таке ?

Довкола мене мої товариші

когось я знаю, а когось ні

але ми єдині, об'єднані одним.

Єднання духу, єднання сили

це те, що тримає нас на цій землі

не тільки наші рід, але й наша віра

єднає наше серцебиття.

Але на жаль мене вже більше нема

на цій моїй рідній землі.

Моє тіло перетворилося на попіл,

але дух мій тут і він все одно.

Буде захищати найдорожче на цій землі.

17.08.22

Присвячується військовим Україні, яких стратили в Оленівці. Їх безсоромно вбили нізащо.

Вони захищали себе, свій дім, свою сім'ю, свою землю ба батьківщину, за рідну Україну.

...

Тетяна Фан

Постійна межа

Зламані двері,

Спотворені спогади.

Спотворені життя.

Незламні люди

Покійні душі.

Занадто багато всього.

І вогонь і вода.

Тут постійна межа.

Десь нове життя.

Десь знову знайдено тіло...

Здається немає кінця,

Немає способу повністю втекти.

Думки або тіла не дають цього зробити.

Тримають на місці,

Ненависть чи страх?

Це щось явно глибше.

Це відчай та розчарування.

Бо перед собою ти бачиш істоту яка нагадує тебе самого,

Така близька, але жорстока.

Віддалена душевно точно

І часу ніхто зупинити не може.

Лиш голосно сказати зараз:

"Або ти, або тебе" і тут вже не можна не боротись.

Навіть якщо втрачаєш себе,

Ти не можеш здатися так легко.

Хтось позаду або навколо.

Все дуже просто, єдине чого ми боїмося це втрати того хто з нами поряд.

...

Maynuta
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
Привіт, осене або Блог осінніх текстівЛана Філлі
02.09.2023
Хто з вас любить осінь? А хто ні? А хто любить про неї писати? Перегляньте свій творчий доробок - д ... Детальніше
Допомога 13 окремому зенітному кулеметному батальйону Мавка (Ганна Заворотна)
12.07.2023
Мій знайомий письменник, журналіст, фотограф, музикант, природоохоронець, політолог, кандидат політи ... Детальніше
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
Перша в друк.Мак Карсегі (Сергій Макар)
01.10.2023
Привіт, дорогі друзі та читачі! Книга «Рейд» йде в друк. Спершу, звичайно редактура) Насправді не ма ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76653коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: