Незахищена мережа

Попередження: в тексті присутній вуаєризм.

Руслан радісно скрикнув, коли мережа таки віднайшла пристрий «IP Камера». Скільки він вже перепробував, скільки шукав інформації, але ця клята китайська камера ніяк не хотіла конектитися. Він навіть віднайшов дві інші камери, які належали комусь з сусідів в радіусі приймання сигналу, а потрібний пристрій от тільки зараз відгукнувся.

Якби обирав сам, то взяв би іншу. Батько дістав цю на радіоринку, але розібратися з налаштуванням не зміг. Якщо й Руслану довелося шукати якусь службу підтримки, то його б его спеціаліста точно похитнулося. І байдуже, що він займався виключно підтримкою хмарних серверів. Техніка та, техніка ся.

На радощах він вирішив зробити собі перерву на каву та нарешті налаштувати камеру фіксувати рухи біля його вхідних дверей.

Десь за годину він закінчив: і запис відео зі збереженням на хмарному носії, і вигулькові вікна у застосунку, інформацію про який знайшов у тій самій мережі. Навіть спробував переглядати відео у реальному часі, вдало підключившись в момент, коли сусідка проходила повз.

Це можна було відсвяткувати, але Руслан жив сам і вже було досить пізно, щоб намагатися витягти друзів посидіти десь у кафе.

Подивившись навкруги, він кинув оком на другий монітор, де так само в списку доступних пристроїв знаходилися дві чужі камери. Закусивши губу, гіпнотизував їх десь три секунди, перш ніж під'єднатися до однієї з них.

Врешті-решт, то вина власника, що він не потурбувався обмежити доступ до пристроїв. Руслан он зробив це одразу після вдалого підключення. Хоч об’єктив його камери і був направлений на коридор, від думки, що хтось може під'єднатися до його внутрішньої мережі, волосся на тілі ставало дибки.

Картинка з чужої камери була чорно-білою та показувала кухню. Стіл з трьома стільцями, шафи з робочою поверхнею, мультиварку на широкому підвіконні. Якщо не рахувати чашку на столі та тарілку в раковині, то там було чисто. Ще в кутку картинки Руслан помітив кавову машину — новішу ніж у нього, — а біля стінки розгледів котячу миску на килимку. Дивну річ на підлозі з підведеним кабелем він так і не зміг ідентифікувати.

Не знайшовши більше нічого цікавого, Руслан під'єднався до другої камери. Він не був впевнений, що вони розташовувались в одній квартирі, але порядковий номер в назві натякав саме на це.

Друга картинка показала спальню. А точніше розстелене двоспальне ліжко, на якому лежало щось велике і чорне. Розуміння, що саме це було, прийшло за хвилину, коли невідомий предмет махнув пухнастим хвостом.

— Кота вже розпізнати не можу, — проговорив він думку вголос та продовжив роздивлятися далі.

Ця камера вже стояла на якійсь полиці на висоті метра від підлоги. Направлена вона була на ліжко, що наводило на дуже цікаві думки, але в кадр ще потрапляли двері з кімнати та котяча лежанка.

Від пошуку якихось примітних ознак сусідів Руслана відволік кіт, який підняв голову та глянув у бік дверей. Виявилося, що через прохід видно ще одні двері, відчинивши які, до кімнати зайшов повністю голий хлопець.

У Руслана аж очі на лоба полізли. Він і не помітив, як сів ближче, розгорнув зображення на весь широкоформатний екран та намагався роздивитись всі найцікавіші подробиці. Свого сусіда він впізнав одразу. Кілька разів їхали разом в ліфті, бачилися біля будинку, віталися біля дверей. Високий, стрункий, русявий. Одягненим виглядав так, ніби спорт якщо і полюбляв, то лише дивитись. А оголеним він був доволі привабливим.

За коротку мить, що хлопець йшов від ванної кімнати до шафи спальні за кадром, Руслан встиг помітити все: і пушок, що тягнувся від живота до члена середнього розміру, і невелике татуювання поруч на стегні, і проколотий правий сосок. Але то була лише мить. Хлопець відкрив шафу, сховавши прекрасне тіло за дверима, та почав діставати речі, вдягаючись.

У кадр сусід увійшов уже в боксерах та футболці, сховавши все найцікавіше, але даючи роздивитися довгі ноги, якими почав гойдати, влізши на ліжко та залипнувши в телефон.

Майже одразу підхопився і кіт — велетенське щокате створіння, ледь менше за голову власника, — ходячи з боку в бік та потираючись тому в обличчя. Сусід пробував якось пригладити кота, але той був настирливий. Не пройшло і хвилини, як хлопець підвівся і пішов з кімнати разом з пухнастим монстром.

Руслан поспішив перемкнутися на іншу камеру, але кухня розміщувалася не з сонячної сторони — майже нічого вже не було видно. Сусід не потурбувався увімкнути світло та, швидко насипавши коту корму, попрямував геть.

Розуміючи, що з цим перемиканням Руслан вже трохи задовбався, він відкрив камеру спальні, але там сусіда не було. Перемкнувся знову на кухню — чорна пляма продовжувала знищення їжі.

Припустивши, що у квартирі сусіда є ще одна кімната та що за межами камери ще вдосталь місця, Руслан згорнув зображення, знову дивлячись на перелік пристроїв.

Постукавши пальцями по столу, подумав, що вчинок його не дуже добрий. Що підглядати за людьми неправильно, що на таке можуть і поскаржитися.

Два імені камер все ще дивилися на нього з екрана.

— А що буде, якщо пошукати цю серію в мережі? Це ж якісь стандартні назви? Я просто подивлюся, — наче виправдовуючи себе, проговорював він в голос, а мишею вже копіював назву однієї з камер та тягнувся до сторінки пошуку в браузері.

***

Повернувшись з роботи, Руслан перш за все побіг перевіряти підключення сусідських камер. Минулого вечора він закінчив налаштування близько першої ночі, тому в кімнаті за стінкою вже всі лягли спали, а тестувати щось із власником у домі, він, звісно, не збирався.

Камери виявилися досить простими, але від цього не менш цікавими. То були так звані «котячі камери». В них був вмонтований лазерний промінь, щоб гратися з твариною віддалено, а також була можливість підключатися в будь-який момент, щоб перевірити стан улюбленця.

Об’єктив камери був рухомий, але тестувати діапазон Руслан не наважився. Саме тому він і поспішав прийти з роботи, щоб сусіда ще вдома не було. Проте не пощастило. Сусід вже прийшов та вечеряв на кухні, дивлячись якесь відео на телефоні.

Руслан розгорнув відео з камери в спальні, але так і не наважився спробувати змінити кут. Камера була не останньої моделі та не мала модуля передачі звуку. Йому лишалося гадати, наскільки чутно буде в кухні рух об'єктива.

Оцінивши ризики, Руслан вирішив почекати. Знову глянув, як вечеряє сусід та пішов готувати собі. Залишалося сподіватися, що пощастить іншим разом.

Врешті-решт, навіть без знання всіх можливостей приладу, Руслану було дуже цікаво дізнатися, що там робив сусід. Відчуваючи себе шпигуном, який повинен слідкувати за підозрюваним, знову увімкнув відео з камер. На дворі було ще доволі сонячно, тому, якби доля посміхнулася йому, сусід міг би вийти в магазин чи на прогулянку, а Руслан би продовжував експериментувати.

Але побачивши те, що відбувалося через стінку, він зрозумів, що доля сьогодні була більш ніж щедра до нього. Камера ніби вела пряму трансляцію з вебкам сесії. Тільки замість моделі був його доволі привабливий сусід. Лежачи на спині одразу на двох подушках, він тримав в одній руці телефон, а в інший член. Красивий, блискучий та повністю готовий член. Сусід кусав губу, зосереджено дивлячись на екран та працюючи рукою. Руслан навіть трохи залип, споглядаючи, як з’являлася та знову зникала в кулаці блискуча голівка.

І навіть домашня футболка з кумедним принтом не псувала картини, а от відсутність звуку безперечно. Руслан бачив, як загострилися риси обличчя хлопця, як він підтиснув живіт, згинаючись, та як кінчив собі на руку, відкривши рота та відкинувшись назад. Здавалося, що той фінальний стогін було все одно чутно, але ні. Німому чорно-білому кіно відчайдушно не вистачало звуку.

Хоча цей суттєвий мінус аж ніяк не завадив появі однієї незручності.

— От чорт. Ну і що нам тепер з тобою робити? — заговорив він до члена, що натягував шорти і якому побачене сподобалося не менше. — Зараз і собі порно включу. Якщо вже така…

Руслан не договорив, тому що сусід, який до цього витирав себе серветками, потягнувся до камери. Виявилося, що вона стояла на тумбочці, тому, коли він відкрив верхню шухляду, можна було чудово роздивитися іграшки, змазку та пачку презервативів. Руслан на всі очі дивився, як хлопець дістає фалоімітатор та тягнеться за змазкою, яка була збоку від камери.

— Друже, сьогодні нам перепаде.

Руслан швидко зірвався з місця, хапаючи пачку серветок та риючись на полиці в пошуках змазки. Завмер на секунду та спішно стягнув футболку, несучи скарби до монітора.

Кинувши картонну коробку, він сів позручніше, запустивши руку в штани й примружившись від задоволення. Друга рука схопила змазку, але та виявилася ще закритою, тому довелося хутко шукати місце розриву захисної плівки.

А на екрані тим часом дійство тільки набирало оберти. Ставши навколішки, головою до об'єктива, сусід ліг на руку, в той час як другою, певно, добре змащеною, працював позаду. Хоч глянути з іншого боку не було можливості, Руслан і по обличчю хлопця, по закритих очах та прикушеній губі бачив, наскільки тому подобалося.

— Давай, друже, ми не повинні відставати.

Трохи приспустивши шорти, Руслан щедро полив руку, розтираючи холодний гель по вже налитому члену. Витримавши перший неприємний дотик, швидко заходився надрочувати собі, знову повертаючись до споглядання соло-вистави.

Сусід вже встиг перелягти на спину, продовжуючи гратися з дупою, та нешвидко водячи рукою по своєму, знову готовому до пригод, члену. Руслан теж збавив темп, перейшовши на повільні розмірені рухи, не бажаючи піти з концерту ще під час виступу розігріву.

Сусід теж не бажав довго тягти та надавивши сильніше, разом з тим відкинувшись на подушки, прибрав руки та потягнувся за фалоімітатором і тюбиком змазки. Щедро змастивши іграшку гелем, він почав мостити її позаду, коли раптом картинка зникла.

У Руслана навіть рука завмерла від здивування. Він потягнувся перевірити з’єднання, але зображення знову з'явилося. Частково. Кіт відсунув свою пухнасту дупу, відкриваючи лише шматочок картинки, де було видно бортик ліжка та трохи волосся сусіда. Метушливого волосся. Руслан пропускав все найцікавіше!

— Ну чому саме зараз?!

Руслан дістав другу руку та, наспіх витерши її, спробував перепід'єднатися. Зрозуміло, що ніякого ефекту це не дало. Він навіть увімкнув лазер, але кіт сидів настільки близько, що точка просто ковзала по його хутру, залишаючись непоміченою.

Бачачи, як кіт дбайливо прикриває господаря — якого на мить ще й стало більш видно, коли той знову відкинувся на подушки, — Руслану лишалося спробувати останнє. В такій ситуації йому б вистачило навіть просто бачити, як задоволення відбивається на привабливому обличчі. Зараз і знання того, що в цю ж мить сусід сам насаджується на штучний член, було більш ніж достатньо.

Забивши на всі ризики, Руслан спробував зсунути картинку трохи в бік і йому це вдалося. Об’єктив повернувся, вихопивши обличчя до губ, але ейфорія на цьому і скінчилася. Сусід в мить розплющив очі, дивлячись у камеру. Руслана спочатку кинуло в жар, а потім всередині все похололо. Він подумки молився, щоб хлопець подумав, що йому здалося, але де там.

Мабуть, свою удачу на сьогодні він вже вичерпав до дна, бо спробувавши тихенько закрити вікно повідомлення, що приходилося саме на обличчя сусіда, він мимоволі ще раз зсунув об’єктив. Реакція була моментальна. Підскочивши, хлопець зігнав кота та скинув камеру в шухляду, хутко закривши останню та залишивши на екрані вже непросвітну темряву.

Руслан схопився за голову та відчайдушно застогнав. Клятий кіт спалив його і пустив все… собі ж під хвіст.

Настільки сильним було розчарування, що про оргазм і говорити вже було нічого. Член обмяк, від бажання не лишилося і сліду.

Руслан просто пішов в душ, навіть не намагаючись перевірити другу камеру. Щось йому підказувало, що там його чекала приблизно та сама картина.

***

Під'єднатися знову Руслан наважився лише через три дні. Із сусідом він так і не перетнувся, а вдавати, що в його діях нічого такого не було, не дозволяла совість. От не могла вона, хвойда, прокинутися трохи раніше, щоб зупинити його ще на початку?

Цікавість все ж взяла гору, і він знову запустив програму підключення. Очікував, що камер вже не буде в мережі, але одна все ж лишилася. Повагавшись трохи, Руслан такі відкрив зображення з неї.

Весь кадр був білий і не одразу вдалося зрозуміти, що то листок паперу з посланням.

«Якщо в тебе є хоч краплина порядності, то зайди та попроси вибачення», — було написано від руки не дуже рівним почерком.

Руслан був настільки здивований, що значення повідомлення до нього не доходило добрі кілька секунд. Сусід звертався до нього. Сусід пропонував покаятися. Це було зовсім неочікувано. І могло мати два шляхи розвитку.

Не розуміючи, як слід вчинити, Руслан взявся видаляти всі зв’язки та логи підключення. Треба було бодай спробувати замести сліди, якщо копи все ж незабаром постукають в його двері.

Закінчивши, він продовжив гіпнотизувати стерильний як ніколи комп’ютер. Він все ще не вирішив, що робити. Аргументи були як за, так і проти.

І все ж таки він піднявся та попрямував на кухню. Треба було проінспектувати бар. Якщо Руслан наважився б піти просити вибачення, вирушати до сусіда з порожніми руками однозначно було не найкращою ідеєю.