Шепіт вогнів: словник втрачених емоцій

Холодний ранок терпко пахне грушами,

До вікон нахилилася верба,

Над сходами будинків, що порушені,

На чайній гущі ворожу щодня.

По лініях долоні суть окреслено,

Прозора пані скине капюшон,

Розбиті шибки викладені хрестиком,

Ті, що колись співали про БостОн.

В пустих домівках терпко пахне квітами,

Сухим теплом між айстер і троянд,

І ямами у спогадах розритими,

Якими був наповнений цей сад.

Та тиша, що з’явилась, пахне мороком,

Несе з собою біль і забуття,

Рідкоголоссям втраченого спогаду,

Простих мотивів мирного життя.