Шепіт вогнів: словник втрачених емоцій

Чадить на грубці старий каганець,

Старечі руки вправно плетуть вовну,

Серед зірок на небі мандрівець

Вже скоро стане круглим й повним-повним.

У темряві співає заметіль,

І спиці в пальцях рухаються швидко

В очах давно вже з темряви кисіль,

А плетиво лягає рівно й чітко.

Скрипить стілець, дрімає кіт в кутку,

Остання нитка в вузлик заплететься.

Щоб там, у крижаному бліндажу,

Боєць відчув, як в бабці серце б'ється.

З молитвою сплітаються нитки,

Щоб куля оминула, облетіла.

Щоб дохнули, як мухи, вороги

Й петелька кожна гріла рідне тіло.

Шепочуть губи тихо: «Повернись...»

І вузлик кожен, як печатка віри.

Дивись, солдате, в ту небесну вись,

Де місяць світить лагідно і щиро.

21.02.2026