1
- Славко, слухай, тут мені три квитки на сільський етнічний фестиваль підкинули, – почув парубок у слухавці голос свого приятеля, з яким вони разом воювали та разом пішли у відрядження. – Ти там з мамкою вже наспілкувався? Поїхали, розвіємося. Українські традиції, танці, дівчата, смачні харчі та тепленький ставок вранці. Згадаємо хоч, навіщо ми воюємо.
- Я і без того знаю, навіщо воюю, – буркнув Славко.
- Тобто, не поїдеш?
- Скільки цей фестиваль триватиме?
- Десять днів, – у голосі побратима парубок почув хитру посмішку. Товариш вже знав, що Славко погодиться. Хлопцеві важко було знайти собі місце у цивільному житті, настільки сильно війна окупувала його думки. Мати була щасливою, що син хоч зараз у безпеці, але від бездіяльності парубок вже божеволів. Зламаних розеток та кранів, які треба було вдома підкрутити, вистачило рівно на тиждень, а починати великий ремонт не піднімалася рука. Він знову повернеться у зону бойових дій, хто тоді допомагатиме матері завершити справу?
- Поїду, – остаточно вирішив Славко. – Коли вже там теплий ставок вранці.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!