ДІСТАЛАСЯ ПОЛІТИКА І В КАЗКУ

Дісталася політика і в казку.

Морочить мізки в крах чарівникам.

А прагнеться ж , коли вже ваша ласка,

Хоч дітям не згодовувати хлам.

Хотілося б, щоб і мої внучата

Не мали б Дива й Сміху серед втрат.

Так само їм, як власним дитинчатам,

Воліла б я казки всі розказать.

От слухайте. Лише на Миколая

По Україні Чудотворець сам

З торбиною по ночі походжає

І підклада гостинці малюкам.

Слухнянчикам – все, що в листах просили.

Лозинки – невиправним пустунам.

Під подушки цукерочок насипле.

Все так, як і годиться у казках.

Старий охайний, хоч старенький, сивий.

У пишних ризах. Добрий через край.

З іконкою, в церковній шапці білій.

Із книгою наш мудрий Миколай.

В дитинстві час повільно проминає.

А надто – як чекать веселих свят.

Днів через десять після Миколая

Вже Дід Мороз постука до малят.

В червоній шубі з білими краями.

В пухнастій шапці, мабуть із песця.

Білобород з крислатими бровами.

Сивовусань. Торбинка з-за плеча.

От Дід Мороз раз костуром як гупне,

З торбини вилітають сміхунці,

Пісенні хороводи, подарунки,

Снігуронька розказує вірші.

Для дітлашні загадує загадки.

А хто вже прихитривсь і розгадав,

За чародійним правильним порядком,

Казкову шоколадку діставав.

А на прощання Дід ціпком ще гупав,

Щось чаклував у сяєві гірлянд.

То вже був знак: жадані подарунки

В пакунках під ялинкою стоять.

Злітали дні-ковзанярі зі старту.

Канікули ж втають, як перший сніг.

Вже й Коляда йшла на святкову варту.

Уже й Різдво ставало на поріг.

А разом з ним приходив чудернацький

Смішний у окулярах стариган.

У витягнутійй з китичкою шапці.

Штанці мав модні, з поясом жупан,

Лискучі до колінець чоботята.

Й незмінну торбу – радість дітвори.

Через димар залазив він у хату,

Щоб дивовижні фокуси творить.

Чи через примху, чи задля забави

Сюрпризи у шкарпетки він вкладав.

Як маленята спали, Санта Клаус

Дарунки до каміна лаштував.

У того Санти є така драбинка,

Щоб діставать до мрій і до зірок.

Він по драбинці вислизав в кватирку,

Лишаючи гостинці для діток.

Всі дідусі мирили між собою.

Бо мудрим чародіям що ділить?

На Сніжній Раді зустрічались троє

Поїсти мандарин, чайку попить,

Із хлопавок бешкетницьки побахкать.

Бенгальські поіскрить в мороз вогні,

Ялинку серпантинами прикрасить,

Малюнки порізьбити крижані.

Цих вусанів багато що єднало,

Хоч з різних світових були культур.

Діди росли як інтелектуали,

Тому між ними мир і спокій був.

В них транспорт був одної марки – сани.

Торбини в них однакові, бо бренд.

Усім їм дітлахи листи писали.

Утрьох були Магістрами Чудес.

Аж тут де не взялись політикани,

Щоб добряків круг пальця обвести.

Щось сплутали бруднющими руками –

Аж до синців почубились діди.

Враз Дід Мороз став москалем кривавим,

А Санта в списку – НАТівський садист.

Церковник Миколай Святий – лукавий

Укропівець, УПА-ківець, нацист.

Побилися старі. Їм не до жартів.

Позабігали кожен в свій куток.

А я так хочу, щоб моїм внучаткам

Нітрохи не поменшало казок.