Могли б...

А знаєш, я могла би написати

Ще тисячі віршів, присвячених тобі,

Втішати у журбі,

Тримати, обіймати.

А ми могли б сміятися досхочу

І до несхочу також ми могли б.

Заклеїли б серця і не жаліли скотчу,

Шукали б щастя десь межи садиб....

Могли би ми злетіть на сьоме небо...

А, ні, на восьме. На дев'яте, так?

Сміялися б, який малий внизу літак,

Дивилися б на зорі, всі гірші за тебе.

Могли би стати проти всього світу,

Тернистий шлях пройшли б разом

Мотали б рани білосніжним бинтом

Стискали б зуби від німого крику.

Могли б, могли б...

Зриваюся на крик.

І розумію: знову я сама.

Свідомість я складаю із маленьких крихт.

Згадала, що тебе нема.