Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / #самотність (94)

В кайданах

Горе і злість, заздрість, ридання

Кожного мучать з рання до рання.

Наче у камері в'язнем сидіти,

Сонце застлавши, в темряві скніти.

Бачачи слабкість нею впиватись,

Роблячи зло — на добро сподіватись.

Сіючи зерна хамства поволі

З тим урожаєм носитись до болю.

Будь-який дотик як катування,

Страх відкриватись, пізнати кохання.

В своїй тюрмі добивати життя —

Тільки в неволі нема майбуття.

Знаєш, а двері насправді відкриті.

Вийди нарешті, цінуй гарні миті.

Досить втікати, спаливши мости.

Просто звільнись і усе відпусти.

...

Amara

Absurdum

Буває сидиш одна,

А поряд нікого нема.

Й ніхто не скаже "Кохаю!",

Не зробить у ліжко чаю.

В обійми не огорне

І в сні не згадає тебе.

Не візьме за руку у мить,

Коли твоє серце болить.

І всіх нас таких не злічить,

Хто вдома самотній сидить.

Чому ж при такому числі

Нема половинки мені?

...

Amara

АРЛЕКІН

Затихла музика, погасли всі софіти,

Ти повертаєшся до себе в темноту.

А там костюм пора новий надіти,

Під ним ховаючи душевну пустоту.

І нова сцена, нові маски, ролі.

І нова публіка, яку ти веселиш.

Бо бути клоуном — як забаганка долі,

Яка вважає, що усіх мудріш.

Та номер скінчено і всі тебе забули —

Такі як ти в театрі кожнім є.

А те, що душу на кусочки розітнули,

Кого хвилює, це ж лише твоє.

І хоч актор ти вищого гатунку,

Без підготовки враз зіграєш короля.

Та не чекай ти кращого дарунку,

Ніж витягати з шапки всім кроля.

Удома ж скинеш усмішку зрадливу,

Візьмеш папір і гусяче перо.

І, в почуттів шаленому напливі,

Покаже лик в віршах сумний П'єро.

...

Amara

У ШАХИ НЕ ВВЕЛИ ФІГУРУ ЛЕВА

У шахи не ввели фігуру лева,

А левів дуже люблять королеви.

Та ж в королев є їхні королі,

Хоч часто дуже схиблені й малі.

У королів – ферзі, слони і пішки,

І куртизанки, й лестощів усмішки,

І піна зради, заздрощів, брехні,

У піні потопились королі.

На полі – одинокі королеви.

На дошку шахову введіть фігуру лева.

...

Білик Ірина

ОДИН

Стукіт серця до серця,

Знову слово до слова,

Все пройде, все минеться,

І не скажем нікому.

Те, що було — забуду,

Не залишу як спогад.

Враз змахну, як облуду,

Прикриваючи погляд.

І вітатись не варта,

Не вдавай, ніби знаєш.

Вся ця гра буде марна,

Коли взір відвертаєш.

Лиш сьогодні важливе,

Оця мить, ця хвилина.

Ну, скажи це тужливе,

Що в усьому я винна.

Спокусила, зламала,

Підбивала на зраду.

У тенета спіймала,

Відчуваючи владу.

Але завтра все змиє,

Розійдемось в нікуди.

І наш сором прикриєм,

Щоб не бачили люди.

Й заживем, як до того,

Як чужі, незнайомі.

Непотрібні нікому

І такі одинокі.

...

Amara

Пан Ніхто

Я лишень корисний додаток у твоєму мобільному

Якщо погано, дістань телефон і я завжди підтримаю

Можу віртуально зігріти віртуальними обіймами

Іноді можу навіть порадувати гарною римою

А коли все чудово, я посміхаюся і замовкаю

Відчиняю двері, надягаю шарф і пальто

Виходжу в холодну осінь і просто зникаю

Не помітиш ні ти, ні хто-небудь ще. " Пан Ніхто".

...

Місячний_Лис

КОХАННЯ В ДИКТОВЦІ

***

Кохання в диктовці. Жар тіла на таці до тіла.

Треновано пальці ведуть вверх по стегнах дорогу.

Накачане, мокре з басейну, як ти і хотіла.

Підтягнуте фітнесом, сильне – і більше нічого.

Для чого ж ти дивишся в очі так, наче в ікони?

Душа – це непотріб тарзанам у службі ескорту.

Його особистість давно в театральних сезонах,

А тіло відточує міць сексуального спорту.

Ванільне акторство. Дресовані гарні манери.

Модель мускулиста. Агенство усе гарантує.

При нім заготовки на всі збаламучені теми.

Чому не солодять ці факти, а тільки дратують?

Ти – лідерка знана у бізнесі, дітях і планах.

Твої конкуренти – мужчини незламного гарту.

А сильних не люблять! «Будь м’якшою!» - мама казала.

Ти ж вперта й без подруг зі школи, з найменшої парти!

У тебе все є! Тож, напевно, ці сльози від щастя…

Ти плачеш на місяць… Так виють у ніч вовкулаки.

Немає плеча і крила… Від цієї напасті,

На жаль, не лікують коти, хом’ячки і собачки.

Помилка в адресі. Твій експеримент – мимо каси.

Хитає осудно думками уявний твій лицар.

Кладеш передчасно на тумбочку жигало бакси.

«Без послуг!» - і радитись їдеш до мами на цвинтар.

...

Білик Ірина
18+

Melancholia

У карцері самотності,

Де демони співають,

Пізнаєш свої сутності,

Що душу розривають.

Туди ніхто не вломиться

І зовсім не врятує,

Бо все, що там відбудеться,

Нікого не хвилює.

Ти станеш в танець з демоном,

Піймаєш кайф і ритм.

А потім з диким стогоном

Здійсниш останній вдих.

...

Amara
16+

Живий мрець

Безсонні ночі я проводжу,

Наодинці, лиш з собою.

Чи то живу, чи то вмираю,

Вже різниці не вбачаю.

Вже, як наче під труною,

Гнию живий і сам з собою.

Хіба життя це? Хіба воно?

Хіба воно безглуздо так минає,

А я десь фоном споглядаю?..

Немов мене і немає.

Іноді і справді забуваю,

Що десь там за вікном бурлить життя.

Людські голоси вже не пам'ятаю,

Та й чи потрібен їм я?

Я – це лиш думки,

Самотність, безкінечні муки.

Приречений ходити по світу мрець,

Чекаючи, коли настане день з життям розлуки.

23.12.2022

...

Fröhliche Kitty

Хай музика грає...

Хай музика грає в просторому залі,

Хай звук цей досягне небес.

Хай струн перелив буде чути і далі,

І розпалюється хай інтерес.

Хай люди танцюють ночами і днями,

Й закрутиться вир грішних душ;

У танці ніхто не прийде до тями-

Напівсон ти їхній не руш.

Свічки хай згорають до останньої іскри,

Хай воском мережать весь зал,

У вікно заглядають хай дерева вітки,

Продовжується вічно хай бал!

Хай ллється вино і шампанське наповнить

Пустий кришталевий бокал.

Над гістьми нехай тоді раптом задзвонить

Новому святому хорал.

Та свято скінчиться, замовкнуть музúки,

І знову тоді прийде вона.

Ще відлуння лишилось радісних криків,

А в серці моїм-пустота.

...

Невідома Аматорка

Кожному своє, рідне (запрошення на чай)

Досвід самотності сповнює чашу.

Треба раптовість, як чаю пакетик.

Коли зустрінуться долі у нашу,

Міцно заварюй стосунки бешкетник!

Най колір і смак з ароматом кориці,

Бадьорить енергія, губи пече.

Одна у одному мерщій розчиніться,

А будуть чаїнки - то краще за все.

...

Легрей

Соломинка

Як не крути... але ми всі в цьому житті за щось тримаємось...

Мрію-соломинку... чиїсь думки... маяки снів вдалині...

Земля кругла... зустрічаємо сюжети кошмарів/казок... на долю сердимося...

Приймаємо виклики... ламаючи себе... знову будуємо свої вогні...

Ставимо підніжки... але самі падаємо... із синцями на серці... стогнемо...

Вивернувши душі... бинтуємо... і пластирі клеїмо... на багрянець зорі...

Сто тисяч разів захлинувшись... знову мріємо безрозсудно про "море"...

Замикаємо замками пам'ять... але живемо ураганами почуттів усередині...

Танемо очима... таїмо надію - дихання вічної радості...

Містами розводимо сигнали... змінюючи полярності... залишаючись у тіні...

Тримаючись у цьому світі за щось... намагаємось приборкати свої слабкості...

Під маскою... прагнучи самотності... душею не хочемо бути самі...

~2•березня•2017~

...

Lexa T. Kuro

Острів самотньої душі. У співавторстві з Xonna

Приблизно два дні тому

Я зрозумів, що бажаю від цього життя -

Я обрав для себе мету.

І зараз літак везе мене у невідомі місця.

Мій шлях був довгим.

Серце хотіло тиші, душа - змін.

Я відчув цей поклик,

Вийшов за межі "звичного", приборкав сплін.

Ось вже поряд - самотність моя,

То царство душі, спокій моїм відчуттям.

Нарешті опинився я сам.

Більше жодних людей, і ніяких соціальних ран...

Все пронизано тишею.

Незвіданий острів дарує спокій.

Віднайшов себе справжнього,

Зцілив свою душу від полум'яних мрій.

Я сиджу на пірсі, вже сам,

Навіть птахи ті чудові, тропічні

Не відривають мене від загоєння давніх травм.

І тільки хвиля тихенько шепоче мені:

- Поринь у глибини себе, віднайди

Музику серця свого в цій тиші.

Вийди за рамки минулого, залиш сни.

Не зупиняйся ніколи - то смерть для душі.

~3•серпня•2023~

...

Lexa T. KuroXonna
16+

Я просто хочу право на самотність

Усе життя складається з моментів, коли ти пізнаєш когось.

У соціальний устрій Всесвіту закладено, що без нікого ти ніхто.

В усі моменти спокою безлюдному, тебе вважають диким та бритким,

А іноді потворою, яка загубить всіх дітей.

Не всі природжені бути цікавими, не всі у світі можуть впевнено стояти, перед людиною, яку він бачить вперше та сміло посміхатись без брехні.

Але чомусь у світі з масками ми звикли думати, що норма саме ця,

Що бути завжди "в настрої" та всім серцем любити ВСІХ людей і є те, що називається суспільство.

Навішувати ці кляті ярлики, хто вже придатний, а хто вже ні, хоча: – "В правах ми всі є рівні!"

Для цього, йобаного, світу лише ті хто вічно хоче зносин і є тим "правильним", "своїм".

А ті хто звикли бути в коконі залишаться у тіні десь.

І все могло бути так просто, якби не суперечило собі.

"Ми маємо бути собою", а в той же час "Живи, як є, та не вийобуйся оце."

Я б могла придумати вкінці мораль, що наш устрій вже давно гниє та треба змінювати напрям,

Але єдине, що, блять, хочу я – це право на, грьобану, самотність!

...

tristis_vibe

Кімната в Нью-Йорку

Читай газету в кімнаті де світло

Приховує гучність фортепіанних

Клавіш, які натискає самотність

Жінки в червоному платті. Двері

Між ними — це вихід, якого насправді

Немає.

Це погляд художника досить спокійний,

Крізь вікна розчинені з літнього мороку.

Звук лиш підкреслює їхнє мовчання.

Кімната в Нью-Йорку — нічого нового,

Насправді давно, як нічого нового:

Нудьгою освітлені стіни, позбавлені

Тіней фігури, картини, загострені

Речі і гранями штучно оголені

Зовсім утратили власну привабливість,

Наче втомилися від співучасника

І від співучасті бути в підрамнику,

І говорити, освітлені втомленим

Голосом побуту та відчуження.

Втомлені навіть від кави ранкової,

Від світла та музики, один від одного,

Нудьги, і картини самої ж Хоппера.

Нічого нового! Нічого нового!

Тяглість з епохи твого Вавилону,

Персів, шумерів, та Македонії

І до династії Селевкідів, згодом

Віддавшись у руки Риму

Ти розбрелася по Новому світу

І стала кімнатою у Нью-Йорку,

Абсолютно холодною, абсолютно освітленою

Задивившись у давнє придумане дзеркало

До біса надовго, — так довго, так довго,

Що звикла не бачити власне безтіння,

Свою бездушну геометричність

Штучну подобу і холод предметів

Одітих в охру, що тягне в опівніч

Наче метеликів до аргону

Твого двоєдушника, — знову і знову.

Як тягне вітер по вулицях стоси

Газет і звуки фортепіанних

Пє’сок, симфоній, кінематографу

Фар, що вихоплює з цільного мороку

Кімнатно-культурну декоративність

Нашого світу і нашу безмовність.

29.07.2022

...

Володимир Каразуб
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
знайомство pigulka🎀
14.06.2024
привітик!!! сьогодні я вперше опублікувала щось на аркуші,тому не знаю,чи прийдеться вам це до вподо ... Детальніше
Це здійснилося! | Розділ 20-й. Візуалізація ♥♥♥Ханна Трунова
14.06.2024
"Дощ із гірко-солодким присмаком" ― 20-й розділ "Пір року. Зникнення Зими" вже можна читати! 💋 ✍️ Т ... Детальніше
Перше оповіданняМаркус Коен
14.06.2024
Історія, значить, така. Реєструюся на Аркуші, думаю що не буду нічого публікувати, я тільки почитати ... Детальніше
Що роблять бібліотекаріМавка (Ганна Заворотна)
15.06.2024
Як колишня бібліотекарка абонементу вирішила написати, чим займаються бібліотекарі, бо коментар під ... Детальніше
Конкурс "Антиутопія: маніфест -2024"Зорян Костюк (Костянтин Зотов)
15.06.2024
До 75 – річчя з дня першої публікації📕 роману Джорджа Орвелла «1984» оголошується неофіційний авторс ... Детальніше
Вечірній блогBlack
14.06.2024
Всім доброго вечора, сьогодні я б хотіла просто поговорити, а ще поцікавитися думкою. На Букнеті я р ... Детальніше
На Аркуші вже:
11342читачів
134342коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: