Розріджені

Змінить предтеча незмінені дена...

У ніч заховаю усі перелюби,

У день заколишу багряні міста.

Ми й досі ще тут, але вже не до згуби -

Досі згораєм у сконі листа.

І все незабуте лишається в повні...

Важко зліпити із криги чуття,

Коли всі питання душевні, не мовні,

Коли ти ОДИН і нема забуття.

І речі навколо - всього лиш макети,

Люди навколо - сталеві лиття.

Зніжений дотик, мов тихі стилети,

Знову готує швидкі вороття...

Усипано порухом дивні вітрила.

Ми ж із тобою лише самота,

Якій не судилося вабити крила,

Якій не судилося знати ЖИТТЯ...

28.01.2024