Захистиш мій спокій?

Лише з тобою можу вільно дихати,

розуміючи, що не треба ні від чого тікати. Можу спати.

Не знаю як, та ти вивітрюєш усі мої тривоги,

розводиш наші з ними дороги.

Сподіваюсь наші з тобою не розійдуться ніколи,

хоч що б не відбувалось навколо,

нехай ми триватимем вічно. Або ж так довго, як зможем.

Звичайно, вічно бути разом ми не можем.

Та нехай це хоча б триватиме.

Хай вийде з моїх мрій, по світу крокуватиме.

І нас на шматки розбиватиме. Потім складаючи назад.

Хіба можна проґавити такий азарт?

Тож чи залишишся ти тут?

Чи планувати мені далі свій життєвий маршрут

самому? Я можу. Та дуже не хочу залишатись з тривогами одному.

То чи збережеш мій спокій?

Цей світ надто жорстокий.