ПРО НИХ КАЗАЛИ: "ІДЕАЛЬНА ПАРА"

Про них казали: «Ідеальна пара».

Ну, а вони такими і були.

Амуром зшиті. Скроєні богами

Для спільної життєвої ходи.

В нім не було нічого велетенського.

Вона була звичайної краси.

Але їх пальці заплітались веснами,

Коли вони разом кудись ішли.

Вини один в одному не шукали,

Але шукали виходи завжди.

Чи ж розписали їх? Чи обвінчали?

Чи в паспортах їх штампики були?

В них для вовків були із честі мури.

Для хитрих зрад підстави не росло.

В ній не жили ні глянці, ні гламури,

А в нього автопарку не було.

Але у них були щасливі діти,

Сімейні вечори, із липи чай.

Вони удвох читали мудрі книги

І аж ніяк не нудились з мовчань.

У їхній спальні дуже шанобливо

Стелилось ліжко. На весь вік одне.

Нащо ж мінять, коли воно пестливе?

Хоч трішечки риплюче, таж зручне!

На циферблаті стрілки зупинялись

В передчутті щасливих заповзять,

Коли вони сивинками єднались

Над жданими колисками внучат.

Уся робота в них робилась спільно.

В них відпочинки спільними були.

Давно згуляли сріблене весілля,

До золотого майже підійшли.

Життя й чоло ложбинками пооране,

Але на серці не порохнява.

Раніш їх пара цокала підборами,

Ну, а тепер – ціпочками двома.

Вони так мило носять окуляри!

Тримають, щоб розгледіти як слід

Всю доброту. Зло ігнорує пара,

Бо обмина його скиданням лінз.

Красу й здоров’я ластиком підтерто.

Але ж вони так звичні жартувать:

Вона використовує люстерко

Йому по вусах зайчики пускать.

За них переживає все містечко.

Хвилюється за них і часоплин.

Щоб зупинились їхні два сердечка

У день один.