Прощавайте

Всі почуття зупинились в одну мить.

Мирно спить дитя літаючи у мріях своїх.

Замість нього буду я.

Почуття і фальш все як завжди.

Я ненормальний поводир душ.

Подих останній.

Мені шкода.

Минає цей день в пам'яті кожен із них.

Доля несправедлива - одвічна карма моя.

Невинний ні я, ні ти.

У всьому виною людська натура.

Добрих тут не люблять.

Ви їх зупиніть.

Марні надії в останнє розбились.

З мене досить.

І знову все те саме.

Я урок засвоївши іду вперед.

Та руки лихії хапають та тягнуть назад у безодню страждань.

Я винуватець нещасть

Своїх.

Каторга одвічна - покарання моє.

До тла згорів.

Не пам'ятаю як любить.

Не знаю як кохать.

Єдине що можу - сльози пускать на самоті.

Свій вогонь не вберіг.

Зате чужі серця запалював на раз два.

Образа за образою, навіть жартома ламає.

Сміх, шепіт, я параноїк.

Знову посмішка фальшива на вустах.

Все гаразд - я тримаю до кінця шоу самотнього актора.

Похваліть, обійміть, любіть як і я вас.

Щойно піду не згадаєте навіть імені.

То ж давайте будемо грати до самого кінця.

Це все брехня знаю я, знаєш ти.

Це гра без кінця. У ній програю, як не крути.

Мені болить, що я з вами, що без вас.

Та у театрі щасливий.

То ж хай триває шоу.

Я гратиму в дурня до кінця.

Ви жахливі актори, завіса впала, маски зняті.

Вогонь згас.

Це останнє шоу.

Пограємо ще трохи

Театр розвалився.

На цьому прощавайте.

" В усьому винен ти. "

Ну авжеж винуватець це я сам.

Адже театр дозволив збудувать. Ще й тріщини латав, щоб довше тривав.

" З тобою дружить одна душа, а за нами отара "

Ну звісно на кожного поводиря своя отара.

На кожного пророка свої слухачі.

На кожного короля свої прихильники.

Добрий він чи злий, розумний чи дурний неважливо. За ними підуть такі ж.

В цьому правда уся.

То ж піду шукать своїх людей і я.