А лебеді летять....

Лебеді летять за небокрай.

Туди де сердинько грає ,а душа співає.

Та твоє ховається між небом блакитним , між травою, між річок у печерах.

Ти знаєш про все.

Відчуваєш усе.

Та вирішила мовчати.

Ти мовчиш і в день, і в ночі.

Смуток твій нерозвійний.

Ти в жалобі за живими.

Ночами плачеш.

Кричиш в душі.

Ти забула за ці дні ,що таке щастя, радість.

Ти втратила іскру свою.

І я тебе прошу не сумуй, не плач, посміхнись.

Я знаю це важко та я тебе прошу живи далі не губись, іскру свою знову віднайди...

А лебеді летять...

Усім всеодно.

Лиш ти за ними спостеріга.

В надії повернутись у щасливії дні.

( Цей вірш був написаний давно й я ніколи б не подумала, що він опише сьогодення... )