Відверта промова або відвертий монолог

Їм потрібна мішень.

Ціль вибрана давно.

Так завжди було.

Не такий як всі – він інший.

Всі стріли націлені на тебе.

Пильні очі спостерігають.

Вони чекають кроку, неважливо якого : усі невірні.

Ця гра жорстока, без виграшна.

Пробуджує тисячі страхів.

Страх помилок.

Людей.

Цей світ жорстокий він не для добряків.

Про щирість промовчу та по секрету скажу:" зникла давно "

Куди не поглянь подвійні мотиви та вигода.

Ти міг подумати, що це пекло та це всього-на-всяго людський світ.

Не дивуйся ти так ми вже звикли.

Давай екскурсію проведу ?

Куди не поглянь усюди хаос.

Хіба це не прекрасно самі сотворили та й звинувачують, кого завгодно та лиш не себе ?

Подивись навколо: Віруючі фанатики та гуманні Атеїсти.

Куди ж котиться світ ?

Десь там вдалі Ангели людські вмирають.

Решта ж на небесах сльози лють.

Ти лиш послухай дияволи людей намагаються врозумити та схаменути.

Цей світ приречений.

Він потоне у крові святих.

Спершу хороші потім вже без розбору.

Всі стріли твої.

- Отже, цілю буду я.

Так завжди було.

Вони не варті спасіння мого.

Я не святий, помилки робив, та що там говорить навіть грішив.

То ж скажіть чому для вас я хороший хлопчик ?

Простіть, забувся, що стріляєте, через те що не такий.

І ,можливо, ви праві – я святий.

Святість моя у доброті.

Ви праві я хороший, адже людей не зневажав ні за зовнішність, ні за віру, ні за орієнтацію.

Більшість із жартів для мене не смішні, а навіть навпаки страшні.

Та за це не суджу, окрім випадків, коли це реально токсі.

Для більшості дурний.

Та вже який є.

За це вибачатись не стану: набридло.

Так я вимираючий вид.

То ж не зволікайте, стріляйте.

Мішенню завжди був, є й буду.

І знаєте проти вас святий...

Ох, простіть випадково корону надягнув та й думку свою виголосив на загал.

За це мене знову засміють та вже якось байдуже.