Живі дерева

11015
Публікація: 12.02.2024
Вірш
Завершено

Він йшов у ліс по дрова і вертався

Зі скіпками під нігтями й тягнув

Прив’язані до ровера шнурками

Порізані гілки і по дорозі

Встромляв зустрічним, словом, шпичаки,

Мов бив наввипередки, щоб його заняття

Ніхто не зміг принизити, мовляв

Котел стоїть, але мурує печі.

У ньому був цей дух незламний, впертий

Якому підкоряється усе,

І навіть сонце, крижаного грудня

Заходилось гугнявити вогнем,

У нього вдома, тими язиками,

Якими він сусідам відмовляв

У чуйності, мов жив давно без слова.

Та бачив я його страшне лице,

Як над порогом захиталась тричі

Труна його злощасної дочки

І він тоді сховавсь у темнім лісі

Своїх долонь спрацьованих і серцем

В якім вогонь поволі погасав

Здається вмить схопився і погаснув.

Він все ще ходить за гілками в ліс

Усе ще кидає осколки слів колючих

Усім кого зустріне, а в собі

Здається вирубав усі живі дерева.

06.02.2024

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі