Повість про рабів, котрі здобували свободу

Ця історія давня.

Їй не має віку.

Це історія моя, котра сповнена небезпек.

Вас я прокляну царю й королю.

Прихвоснів ваших, ох як зневажаю.

Я б'юся за омріяну волю.

Вона - мій трофей і найкраща винагорода.

Її так жадаю, що тисячі зву із собою й вони радо йдуть зі мною.

Лиш би її хоч раз відчути у своїх руках.

От-от і ти вступиш у бій за свободу!

Гей Фортуно ти мені посміхнись!

Бо так давно тебе не стрічав.

Гей, Ніко, супроводжуй у цій місії важкій!

Бо вже остогидло невільником буть!

Гей, браття, от-от настане кінець стражданням віковим!

Розцвітуть вулиці, зникне беззаконня.

Ти лиш вір й не сумнівайся!

Падають голови додолу.

Серед них і наші...

За волю іде війна.

Кожен із нас борець.

Афіни дух не зганьбили.

Нас не страшать царські мури.

Нам не страшні царські тортури!

Боротьба дена та нічна жорстока вона.

Благословив сам Арес.

Не найкращий із богів...

Та краще нас ані ж їх.

Ми - це мрійники, котрі відкинуть реалії цього буття й будуть линути до кращого майбуття!

У мріях жить неможливо.

Мусим щось робить для того щоб життя змінить.

Коли прийде час, коли за нами підуть мільйони, лиш тоді ми зломимо царське беззаконня й сваволю!

Лиш тоді ми здобудемо омріяну волю для народу.

Лиш боротьбою.

І коли настане перемоги мить, кожен із нас вільним стане!

Іде війна не на життя, а на смерть...

Лиш сміливці не злякавшись небезпек підуть у бій.

Лиш відважні дійдуть до кінця.

Та волю здобудуть у цій боротьбі лиш ті, котрих не зломили тортури вікові.

Ходімо браття за мною, вас поведу у бій.

Я вам обіцяю ще узрієм сонця блиск.

Тож ходіть зі мною!

Нас манить волі смак !

Ми штурмуємо палац!

У кайдани нас вже не закувать !

У небі ворон кружляє.

Він злісно крекоче передбачаючи смерть.

Самі обрали цей шлях битися поки живі.

Не відступати!

І не здаватись!

Багряна сталь меча.

Панські очі відображають страх та він лиш звеселяє.

Ваша смерть, владико, - то моя потіха.

Спогади, ясні болючі вони.

Важкі кайдани душать дух.

Болючий батіг вибиває усю дурість з голови.

Покарання суворі лякають.

Та скільки на милість скажіть можна жить, як раби безмовні ?

Це історія моя.

Ще не забув і не простив.

Що посієш врешті решт те й пожнеш.

Скинуті маски.

Зламані, надані царем, кайданки .

Падають панські рожі додолу.

Земля просякнута кров'ю ворогів та героїв.

І ось переді мною постала Лібертас.

До чого ж прекрасна без кайдан.

Благословення дарувала та й злетіла у вись.

Ось вона в моїх руках, омріяна воля.

Гей, браття, ось й закінчився утисків час й неволі болючий смак!

Гей, мій низький уклін й подяка, усім хто зі мною був до кінця!

Віє вітер той самий що завжди, та тепер я відчуваю у ньому перемоги смак та віщування щасливого майбуття.

( Переробка мого старого вірша, який був написаний рік тому або й два. Надихалася творчістю І. Франка. Є щос від котрогось із його віршів. Також присутні слова з пісні Скай "Не відступати і не здаватись" та з переспіву Grandma's Smuzi " Warriors of the World "Ця історія давня.