Віртуальна

Казала твоє серце з льоду,

Така стрімка і непокірна,

Ти від сімʼї далеко, я без роду…

Я з заходу, з Карпат а ти зі сходу.

Ти пам’ятаєш як почалося наше спілкування?

Ти перша написала в інстаграмі,

І після того переписки аж до рання,

А через місяць між нами загорілося бажання.

Ти так зробила що я всіх забув!

Я загуляв з тобою, ні, це не любов.

Ти так хотіла, ну і я не проти був,

І ти заводилася знов і знов.

Ти їхала в Європу, писала мені вірш,

Читав його, він різав ніби ніж…

Я так чекав, «Ну відпиши мені скоріш!»

Своїм «привіт» візьми й мене потіш.

А потім відеодзвінки і ті розмови,

Все було добре і ти хотіла знову…

І виглядало все неначе змова,

Закоханий твій погляд, пʼянкий і невагомий.

А потім я скрізь заблокований.

Дзвонив, писав, сказала «розчарована»,

У мене інша є, вона майже дружина!

А ти вела себе немов дитина.

Я статус «заморожено» залишу у вірша,

Доки у переписці нашій мертва тиша…